Українка — про роботу медсестрою у Німеччині: "Нам до Європи ще дуже далеко"

Анастасія раніше працювала в українській лікарні, тож є із чим порівнювати. У німецьких закладах медичний персонал забезпечений усім необхідним, — технікою, препаратами та засобами індивідуального захисту, але не тільки!

"Мені пощастило попрацювати й в Україні, і в Німеччині. Зараз я вам покажу, як виглядає кухня", — розповідає дівчина в одному зі своїх відео у TikTok.

За її словами, там можна взяти води, приготувати каву, — є все необхідне для потреб пацієнтів та персоналу. Навіть можна приготувати тости.

"До вашої уваги місце, де сидять медсестри. Тут ми робимо крапельниці, таблетки й так далі… Ось тут ми сидимо, робимо "передачу" пацієнтів, просто відпочиваємо", — показує українка, демонструючи інтер’єри закладу, уже прикрашеного до Різдва.

Анастасії каже, що пацієнти не платять за лікування, бо все покриває їхня страхова компанія.

"Я просто працювала у лікарні в Олександрії. Може, хто знає. Ми економили на рукавичках. Кожен пацієнт купував одну пару рукавичок для медсестри — це просто такий треш. Нам до Європи ще дуже далеко, коротше… Для когось це буде шоком, але ось зубні щітки, одноразові бритви, гребінці, шкарпетки", — додає вона.

Також медсестра зазначила, що пацієнти не приносять свою постільну білизну, за потреби їм дають спеціальний матрац, щоб не було пролежнів. Крім того, у персоналу є сучасна техніка, зокрема планшети Apple та ноутбуки.

Я працюю медсестрою у Німеччині

В інтерв'ю Фокусу Анастасія Колісник розповіла про особливості своєї роботи.

Що потрібно, аби влаштуватися медсестрою у німецьку лікарню?

— Або 3 роки ходити до медичної школи у Німеччині та навчатись, або мати український диплом, але його потрібно підтвердити. Ця процедура у кожного різна. Необхідно відправити документи на перевірку в спеціальний орган (Anerkennungsstelle) і дочекатись відповіді. У мене зайняло десь пів року. Декому, хто вчився ще майже при СРСР, прийшла відповідь, що можна нічого додаткового не робити, — лише принести довідку про несудимість і прийти на фінальну бесіду, де задають 3 неважких питання і перевіряють знання. Наприклад, які видимі ознаки того, що у людини стався інсульт.

А як проходить навчання?

— Потрібно ходити в школу та складати вкінці екзамени, також є практика (у більшості випадків). Мені прийшла відповідь, що потрібно здати практичну частину — пропрацювати 3 місяці в лікарні, 3 місяці в будинку для людей похилого віку та 3 місяці на заплановані виїзди — до людей, яких треба помити, комусь просто таблетки завести та проконтролювати, що вони їх прийняли. Паралельно готувалась до кожного з екзаменів, які потрібно скласти після завершення 3-місячного блоку. Отже, я склала всі 3 екзамени, потім пройшла ще один — із трьох питань. Згодом отримала листа, в якому зазначено, що тепер я — медсестра, абсолютно на рівні з тими, хто навчався у Німеччині.

Знання мови теж потрібні, очевидно?

— Звичайно, до цього я вивчила мову до рівня В2. Взагалі персонал у Німеччині потрібен, тому існує багато програм від лікарень, які допомагають з мовою, житлом, беруть на себе документи та назначають людей, до яких ти завжди можеш звернутись. Якщо без цього процесу, то з українським дипломом можна просто піти "помічницею медсестри" працювати в основному в будинок для людей похилого віку — просто мити та годувати людей.

Багато хто критикує німецьку медичну систему.

— Якщо є загроза здоров’ю, то все вирішується швидко — телефонний дзвінок в "швидку", далі пацієнта забирають в лікарню, дають палату і назначають лікування. Це в тому випадку, якщо дуже великий тиск, астма, переломи, непритомність, задишка, підвищене серцебиття тощо.

Якщо загрози такої немає?

— Якщо стан трішки кращий, але також необхідна допомога, наприклад, інфекція у пальці, то можна прийти до свого сімейного лікаря (без запису). Перед цим повідомити адміністратора про ситуацію, відсидіти чергу (іноді без черги), — вас приймуть 100%. Лікар може покласти у лікарню одразу ж або направити без черги до іншого спеціаліста. Все залежить від важкості ситуації.

Якщо йдеш до свого сімейного лікаря на звичайний прийом, то, як правило, треба записуватись за місяць. З направленням до вузьких спеціалістів дійсно можна чекати й пів року, але в мене не було такого, в середньому — 1-3 місяці. Можна пошукати в сусідніх містах, — десь можуть швидше робити.

Кажуть, навіть пігулки не купиш просто так.

Треба спочатку перевірити, чи їх продають без рецепта. Якщо ні, то треба спочатку взяти рецепт. Я ходжу до своєї сімейної лікарки. Коли мені треба вітамін D, вона виписує рецепт (зараз все автоматично підтягується на страхову карточку) десь на пів року, щоб вітаміну вистачило. Потім просто треба ще раз прийти, знову взяти рецепт. Інколи роблять контроль крові. Всі необхідні кошти покриває страхування — треба тільки символічно заплатити 5 євро.

Страхування там ефективне?

Ця система корисна на всі 100%, бо покриває все — від шприца до пересадки клапана в серці, якщо необхідно. Ліки хворим на рак, гімнастика після операцій з професіоналами, психологи — все покриває страхування. Я вважаю, що саме ця система — найкраща у світі. На жаль, навіть в США такого немає.

Нагадаємо, раніше Фокус писав, що:

• Біженка розказала, що українців почали виганяти з Іспанії: "Пора закривати лавочку".
• Українка заявила, що не повернеться з Німеччини в Україну: їй відповіли.

Українська вчителька розповіла про власний досвід переїзду з Харкова до Єгипту після початку повномасштабного вторгнення. Через непорозуміння з родиною свого чоловіка-іноземця її життя перетворилось на пекло.