Не війнами єдиними. Як перестати сперечатися про історію і почати жити
Чому те хто, кого, коли вбив і завоював — ми вивчаємо напам'ять? А ось хто винайшов двигун внутрішнього згоряння, інтернет, холодильник, контактні лінзи, і т.д. — знають одиниці. Хоча це набагато важливіше для життя і для розвитку цивілізації.
Щоразу з цієї "Історією" непорозуміння. Чому вона така у нас суперечлива і вічно незатихаюча?
Чому тільки суперечки про те, хто-коли-як-навіщо і на кого-напав-переміг чи програв з мільйонами жертв?
Але ж це не вся історія. А лише її войовнича частина.
І єдиним способом подолати безплідність, нескінченність і небезпеку хворобливих дискусій про "нашу непросту історію" — це розгорнути мислення людей зовсім в іншому напрямку.
На жаль, до того часу, поки всі підручники історії складатимуться тільки з воєн, вбивств, захоплень, трупів, жертв, зрад і т.д, ми залишатимемося у полоні цих жахливих парадигм.
До того ж, знову і знову повторюватимемо ті ж моделі варварського життєустрою, що, власне, і відбувається.
І тому покоління дітей, вирощені на історіях про війни, імператорів і вбивць, вбирають цю кровожерну ментальність, немов живуть у цій дикій пробірці.
І тоді про війни вони думають не як про злочини проти людства, а журяться, що, типу, "шкода, що не добили — тих чи інших".
І що коли вони виростуть, то вже таке придумають, щоб війну не програти, а вийти з війни переможцем, і плювати на жертви.
Відбувається автоматичний тюнінг на війни.
Це божевільне замкнуте коло потрібно і можна перервати.
Як? Легко.
Просто усвідомити, що історія складається не тільки з воєн і вбивств.
І що в системі освіти має бути 5 курсів "Історії":
- Історія цивілізацій і культур.
- Історія відкриттів і винаходів.
- Історії знаменитих особистостей.
- Історія країни і рідного краю.
- Футурологія.
Чому те хто, кого, коли вбив і завоював — ми вивчаємо напам'ять? А ось хто винайшов двигун внутрішнього згоряння, інтернет, холодильник, контактні лінзи, і т.д. — знають одиниці. Хоча це набагато важливіше для життя і для розвитку цивілізації.
Особливо важливий пункт №5, у межах якого генеруватимуться можливі сценарії розвитку майбутнього.
Тому що саме дітям доведеться жити в цьому майбутньому.
Тож чому б їм щотижня не пообговорювати його в умовному способі, наперед, "Що, якщо...".
Тоді в голові у дітей виникатимуть зовсім інші образи та ідеї. І у них виникатиме зовсім інша історія, як своєї країни, так і глобального світу.
Просто потрібно задати інший вектор.
Публікується за згодою автора.