Щеплення від ілюзій. Як вакцинація скинула маску соціальності з української держави
Нинішня вакцинація демонструє антисоціальний характер української держави. Завжди жертвуючи інтересами звичайних громадян, вона вперше безпосередньо та наочно жертвує їхніми життями. Щодня це держава вбиває.
У соціальній державі порятунок життя громадян, або, у нашій актуальній дійсності — організація вакцинації, є мірилом усього. Квінтесенцією. Суттю соціального змісту держави.
І катастрофа саме тут — залізний, настирливий доказ, що ніякою соціальною державою Україна не є.
Зображуючи соціальність, наша держава нескінченно потребує прихованих штук, які допомагають цю театральну соціальність, яка плутається у нього під ногами, ігнорувати, обходити.
У боротьбі з ковідом держава показово зобразила себе захисником населення, проголосивши п'ять пріоритетних груп і залізну, справедливу послідовність вакцинації.
І потребувала, як завжди, практичного способу, щоб і тут цю бутафорську соціальність обійти.
Цим способом виявилася вакцинація "публічних людей", наявна поза всякого порядку. Точніше, вакцинація, що вишикує в антиковідному хаосі легальний сервіс для "своїх".
Такі способи в нашої держави є для кожної сфери діяльності.
Для подолання справедливості законів існує український "вовчий" суд.
Для подолання справедливості оподаткування існує фіскальна служба.
Кожен державний інститут у нашій країні працює для того, щоб звернути діяльність формально вільних людей в обслуговування інтересів людей, які володіють державою.
Тут нічого нового, за одним винятком.
Це держава завжди жертвує інтересами звичайних громадян, але вперше вона безпосередньо й наочно жертвує їхнім життями.
Щодня це держава вбиває.