Прочитай по діагоналі. Чому техніка швидкочитання себе не виправдала
Швидкочитання себе не виправдало. Треба упроваджувати не швидкочитання, а швидкозасвоєння і крізьбачення.
Швидкочитання себе не виправдало. Треба упроваджувати не швидкочитання, а швидкозасвоєння і крізьбачення.
Наприклад, щоб прочитати цей текст, достатньо 50 секунд. Швидше — не засвоїли сенсу.
Моторна швидкість доставки слова від macula до thalamus обмежена очною реакцією 500 слів за хвилину. Це пік ефективності, а школяр має лише чверть цього показника.
А скільки людей свого часу кинулося на це швидкочитання! Курси, тренінги, знахарі…
До речі, швидкочитачі вчаться гірше, ніж повільночитачі, і губляться, коли їх запитують про прочитане.
Тому, для того, щоб бути кмітливим і компетентним, треба вміти бачити між рядків і розпізнавати в інформації явні і приховані смисли. А також генерувати ще і свої думки.
Тому що коли читаєш повільно, встигаєш ще й подумати над тим, що читаєш.
При цьому, вже не так важливо розпізнавати текст, скільки контекст, підтекст і гіпертекст.
А тут ще й зміна дискурсу! Перехід мозкової діяльності взагалі від текстів до візуалізації, яку тепер треба вміти складати і розпізнавати.
Тому що терабайти текстів уже не зрозумієш.
І взагалі швидкість має сенс, якщо біжиш у потрібному напрямку.
Щоб прочитати хоча б тисячу книг, потрібно 20 років, якщо читати по одній книзі на тиждень, 52 тижні на рік.
Але оскільки в різному віці "заходять" різні книги, то через 20 років з'ясується, що ти прочитав зовсім не ті книги.