Прочитай по діагоналі. Чому техніка швидкочитання себе не виправдала

Швидкочитання себе не виправдало. Треба упроваджувати не швидкочитання, а швидкозасвоєння і крізьбачення.

Наприклад, щоб прочитати цей текст, достатньо 50 секунд. Швидше — не засвоїли сенсу.

Моторна швидкість доставки слова від macula до thalamus обмежена очною реакцією 500 слів за хвилину. Це пік ефективності, а школяр має лише чверть цього показника.

А скільки людей свого часу кинулося на це швидкочитання! Курси, тренінги, знахарі…

Тому, для того, щоб бути кмітливим і компетентним, треба вміти бачити між рядків і розпізнавати в інформації явні і приховані смисли. А також генерувати ще і свої думки.

Тому що коли читаєш повільно, встигаєш ще й подумати над тим, що читаєш.

При цьому, вже не так важливо розпізнавати текст, скільки контекст, підтекст і гіпертекст.

А тут ще й зміна дискурсу! Перехід мозкової діяльності взагалі від текстів до візуалізації, яку тепер треба вміти складати і розпізнавати.

Тому що терабайти текстів уже не зрозумієш.

І взагалі швидкість має сенс, якщо біжиш у потрібному напрямку.

Щоб прочитати хоча б тисячу книг, потрібно 20 років, якщо читати по одній книзі на тиждень, 52 тижні на рік.

Але оскільки в різному віці "заходять" різні книги, то через 20 років з'ясується, що ти прочитав зовсім не ті книги.

Першоджерело.