Останні самаритяни: як шлюби з українками рятують малий народ в Ізраїлі
Хто такі самаритяни, навіщо вони одружуються з українками, і як їхня унікальна самаритянська ідентичність — не мусульманська, не християнська, але й не зовсім єврейська — дозволяє пристосуватися до умов ізраїльсько-палестинської війни.
Пам'ятайте біблійну притчу, в якій "добрий самаритянин" допомагає людині, яку пограбували і побили уздовж дороги? Забудьте! Місцеві впевнені, що ця історія не має із самаритянами нічого спільного, тому що написана в Новому Завіті.
Хто ж такі самаритяни? І як цей маленький народ живе зараз?
За деякими оцінками, в 5 столітті самаритяни налічували понад мільйон осіб. Але після століть переслідувань їхня кількість скоротилася приблизно до 800, багато з них носять прізвище Коен.
Майже половина їх живе в Холоні, на південному краю Тель-Авіва, а решта — на горі Герізім, де, на їхню думку, пророк Авраам намагався принести в жертву свого сина Ісаака.
Вони вважають себе нащадками первісних ізраїльтян і поклоняються у власних версіях синагоги, дотримуються шабату і дотримуються самаритянської версії Тори. Але вони вважають іудаїзм відхиленням від початкової ізраїльської віри і вважають, що гора Гарізім, а не Єрусалим, є найсвятішим місцем у світі.
До того як Ізраїль розташувався на Західному березі в 1967 році, самаритяни не мали офіційного зв'язку з єврейською державою і не розмовляли на івриті.
Пізніше Ізраїль надав їм громадянство, в праві на яке було відмовлено іншим палестинцям на Західному березі. Під час повстання палестинців у 80-х роках деякі палестинські бойовики все частіше пов'язували самаритян з ізраїльською державою, що відбилося на їхньому ставленні до цього народу. Унаслідок нападки на народ змусили більшість самаритян переїхати з рідних домівок у Наблус, в Альтор.
Як живуть останні самаритяни?
На Західному березі річки Йордан євреї живуть в закритих ізраїльських поселеннях, а палестинці — в арабських містах і селищах. А ще 440 жителів села Аль Тора на вершині гори, що розташована між двома світами, сповідують давню ізраїльську релігію, зберігаючи двоїсту національну ідентичність.
У дитинстві вони ростуть, розмовляючи арабською. Будучи підлітками, вони вчаться в школах, якими керує палестинська влада. Будучи пенсіонерами, більшість регулярно курять кальян у палестинському місті Наблус, розташованому далі по схилах гори Герізім.
Але вони також мають ізраїльське громадянство, часто працюють в Ізраїлі, оплачують ізраїльське медичне страхування і відвідують родичів у передмісті Тель-Авіва. На ізраїльських виборах часто голосують за праву партію "Лікуд", яка підтримує поселення самаритян. Однак, самаритяни при цьому ще й представлені в арабській Організації визволення Палестини.
В Аль-Тор, селі з п'ятьма вулицями, в бежевих будинках проживають деякі з останніх представників самаритянської релігії, стародавнього відгалуження ізраїльської віри.
Їхня унікальна самаритянська ідентичність — не мусульманська, не християнська, але й не зовсім єврейська — дозволяє пристосуватися до умов ізраїльсько-палестинської війни.
"Між двох світів": як самаритянам вдається пристосовуватися
Вони не можуть себе назвати палестинцями, і не можуть сказати, що євреї. Вони чітко усвідомлюють та ідентифікують себе, як самаритяни.
Частина представників цього народу працює в Палестині, однак, коли їм потрібна медична допомога, вони їдуть в Ізраїль.
Хоча ця здатність пристосовуватися до "обох світів" часто вигідна, проте, вона також має свої недоліки. Деякі з цих недоліків небезпечні. Хоча б те, що жертвами бойових дій часто стають і самаритяни, зокрема.
Куля, що летить перед тим, як потрапити в серце, не зупиниться, щоб запитати, якої ти нації.
Одружитися з українкою, щоб врятувати свій народ
Деякі самаритяни покидають невелику громаду, оскільки покоління шлюбів усередині громади привели до низки генетичних дефектів. Щоб оздоровити населення, керівництво самаритян хотіло залучити нових членів у громади, при цьому, не ускладнюючи стосунки з ізраїльтянами і палестинцями.
Тому двадцять років тому вони звернулися до міжнародного шлюбного агентства, яке знайшло для цих людей дружин із маленьких сіл України. З тих пір громада уклала 17 шлюбів між самаритянами й українками.
Про Шуру Коен написали в New York Times. Вона була першою українською нареченою, яка вийшла заміж за самаритянина. Це було в 2003 році, коли жінці було 19 років.
Народившись в християнській родині, пані Коен прибула в Ізраїль на піку другої інтифади, не розмовляючи при цьому арабською або на івриті й нічого не знаючи про ізраїльсько-палестинський конфлікт.
Пані Коен змінила ім'я (справжнє ім'я Олександра Красук) і швидко стала чотиримовною, додавши ще один шар до "Палімпсесту ідентичності" самарянина. Вона розмовляє російською або українською з емігрантами, арабською з родичами чоловіка і на івриті з ізраїльтянами.
Вона щодня водить своїх дітей в палестинську початкову школу і щорічно відвідує батьків в Україні. "Я — самаритянка, — сказала Коен, — і я також українка".
І наостанок: у той час, коли ізраїльтяни та палестинці відчувають себе роздратованими після війни та етнічних заворушень, Аль-Тор, де живуть самаритяни, пропагує парадигму, яка поважає релігійні й етнічні відмінності, отримуючи при цьому доступ і преференції від кожної з частин Святої Землі.
І там, десь у маленьких поселеннях маленького народу, живуть наші землячки які називають себе "самарянка", і про які ви, швидше за все, вперше дізналися з цього тексту.