Smart-будущее: что такое "умные" города и почему их нет в Украине
Сьогодні наявність smart-концепції для українських міст — це стратегічна необхідність. "Розумні" мегаполіси стають більш інноваційними, конкурентоспроможними і привабливими як для жителів, так і інвесторів.
Темпи глобальної урбанізації, наслідки COVID-19 і орієнтація на сталий розвиток — стали однією з причин перегляду локальною владою своїх стратегій на користь smart-принципів. У зв'язку з активним розвитком інноваційних проектів, очікується, що обсяг світового ринку "розумних" міст до 2025 року виросте у два рази і становитиме 820 млрд доларів.
Чому "розумні" міста в Україні розвиваються повільно і що потрібно зробити для системного впровадження smart-рішень?
"Розумне" майбутнє міст
Основна мета smart-концепції — оптимізувати функції мегаполісів і, як наслідок, підвищити рівень комфорту їхніх жителів за рахунок використання сучасних технологій. Традиційно "розумне" місто включає в себе шість smart-складників: уряд, суспільство, економіку, навколишнє середовище, спосіб життя і мобільність.
Згідно з оцінкою консалтингової компанії ESI ThoughtLab, у результаті пандемії майже 70% зі 167 проаналізованих міст світу переглядають свої стратегії в розрізі "розумної" концепції. У цьому влада бачить вирішальне значення для майбутнього. Спершу мова про комплекс технологій smart-будинку, що включає просунуті системи управління інженерними мережами, і "розумну" транспортну інфраструктуру.
Наприклад, вирішення питання транспортної мобільності є для багатьох мегаполісів ключовим. Так, у ряді американських міст з метою зменшити затори на дорогах встановлюють "розумні" світлофори. Вони отримують інформацію від датчиків, що реагують на автомобілі, і регулюють тривалість свого світлового сигналу.
Інший актуальний порядок денний міст — раціональне використання водних ресурсів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, до 2025 року половина населення світу проживатиме в районах, що зазнають нестачі води, а до 2050 року глобальна урбанізація призведе до зростання споживання ресурсу на 55%. Тому в містах США, Канади, Японії, Німеччини вже ухвалюють "розумні" рішення в цьому напрямку.
Зокрема, у будинках встановлюють "розумні" лічильники, які збирають дані про використання води в режимі реального часу. Ця технологія допомагає запобігти витоку, а також раціонально використовувати ресурс.
Деякі міста основною метою своєї smart-стратегії вибрали — вуглецеву нейтральність. Так, у Норвегії націлені до 2030 року скоротити викиди вуглецю на 95% шляхом управління освітленням, обігрівом і охолодженням у будівлях, а також переходом на електромобілі.
Сучасні технології не тільки роблять міське життя комфортнішим, а й оптимізують транспортну мобільність, а також забезпечують стійкість та ефективне використання ресурсів.
"Розумне" місто по-українськи
Сучасні технології поступово впроваджують у процеси міського управління і в Україні. Так, у рейтингу "розумних" міст світу в минулому році Київ посів 98 місце. Перші заходи на шляху до smart-столиці вжито ще у 2015-му — тоді вперше представили концепцію Kyiv Smart City.
Наразі в Києві вже працюють цифровий квиток на транспорт, "розумна" система відеоспостереження на деяких вулицях і в метро, е-петиції, електронний документообіг, є можливість записатися онлайн на прийом до лікаря, зокрема і на вакцинацію.
Разом з тим існує ряд прогалин, які ускладнюють впровадження "розумних" принципів.
Перша проблема, з якою стикаються українські міста на шляху до цифрового розвитку — відсутність стратегічного бачення. Smart-рішення, а також відповідальні за їхнє впровадження повинні бути закріплені в стратегіях (майстер-планах) кожного окремого населеного пункту. У багатьох світових мегаполісів уже розроблені окремі програми Smart City.
Друге — питання фінансування таких проектів. У країнах ЄС і США реалізують програми із залучення коштів у розвиток "розумних" міст. Крім державних бюджетів, у фінансуванні систем "розумних" міст беруть участь інвестори і меценати. В Україні періодично виділяють бюджетні кошти на технологічний розвиток міст, але найчастіше більшість цікавих проектів залишаються нереалізованими.
Третє — проблема з наявністю досвідчених кадрів, здатних запускати і підтримувати новаторські рішення, а також відсутність єдиного державного органу, який відповідає за питання розвитку smart-концепції. Так, в Україні одні проекти ініціюють міністерства і муніципальна влада, інші запускають неурядові організації та окремі експерти.
Що визначає ефективність smart-концепції
Майбутнє міського управління за використанням нових технологій. Перш за все українським містам необхідно визначити свої ключові напрямки інноваційного розвитку. Наприклад, для Києва першочерговими є питання громадської безпеки, транспортної інфраструктури та житлово-комунального господарства.
Якщо говорити про конкретні пропозиції, то в рамках першої проблеми варто не просто встановити камери відеоспостереження, а й налагодити ефективний аналіз даних та їхню оперативну передачу правоохоронним органам. Такий комплекс дій допоміг зробити більш безпечним життя городян у Мехіко, де показник злочинності знизився на 56% за один рік.
Актуальна для Києва — проблема із завантаженістю доріг.
Додаткові смуги, як показують дослідження, з часом тільки сприяють припливу авто. Для поліпшення ситуації можна почати з впровадження "розумних" світлофорів, які за допомогою спеціальних датчиків аналізують ситуацію на дорогах і в пікові години вмикають зелене світло на більш тривалий проміжок часу.
Україна також поступово повинна впроваджувати "розумні" лічильники. Беручи до уваги глобальні екологічні виклики і більш приземлені проблеми — підвищення цін на комунальні послуги — це рішення допоможе заощадити споживані ресурси. Іншим smart-рішенням у сфері ЖКГ могло б стати встановлення систем, які аналізують стан інженерних мереж у житлових будинках. Отримана інформація дасть можливість продовжити термін експлуатації комунальної інфраструктури.
Місцевим органам влади варто налагодити діалог з усіма зацікавленими сторонами в smart-розвитку — урядом, бізнесом і громадськими організаціями. Останні, у свою чергу, можуть контролювати ефективність дій з боку держави, а бізнес — допомогти впровадити чіткі стандарти в управління проєктами.
Крім того, українським містам буде потрібна комплексна модель управління і системний підхід. Наприклад, влада Дубая, реалізовуючи стратегію Cyber Smart Nation, створила послідовний план впровадження, провела інформаційну кампанію, відкрила офіси кібербезпеки в кожній державній організації, з головною метою — зробити місто одним з найбезпечніших.
Також необхідно проводити комунікацію з жителями про важливість впровадження smart-систем, залучати їх до обговорень і дискусій, визначаючи насущні проблеми міста. Як варіант, створення громадського майданчика для генерації ідей. На сьогодні в рамках Smart Kyiv City є програма "Акселератор міських проектів", проте публічно презентація була проведена один раз.
У свою чергу у світових мегаполісах інститут громадянського суспільства є впливовим механізмом, але підходять до нього по-різному. До слова, у Нью-Йорку ініційована мерією програма NYCx Challenges запрошує експертів — підприємців та фахівців з IT-сфери — подавати рекомендації для поліпшення міського життя. А в Барселоні створили діджитал-платформу, де збирають ідеї від усіх охочих місцевих жителів.
Сьогодні наявність smart-концепції — це стратегічна необхідність. Сприяючи сталому розвитку, "розумні" мегаполіси стають більш інноваційними, конкурентоспроможними і привабливими як для жителів, так і інвесторів.
Впроваджуючи принципи "розумного" міста в Україні, перш за все необхідно визначитися з першочерговими напрямками, розробити системний план реалізації і наслідувати комплексний підхід при впровадженні.