Налог на жадность. Что не так с повышением цен на проезд в киевском транспорте
Розмови про те, що "вартість проїзду в транспорті повинна бути вищою за собівартість" — нісенітниця. Не повинна. Комунальний транспорт майже у всіх містах Європи є витратним з погляду місцевого бюджету та планово-збитковим.
Комунальний громадський транспорт — це частина міської інфраструктури, без якої міське господарство як єдиний економічний кластер працювати не зможе. Узагалі. Ніяк. У 21-му столітті, у якому ми живемо.
І саме тому цей інфраструктурний елемент майже у всіх містах Європи (і не тільки) є… планово-збитковим або, що точніше, витратним з погляду місцевого ж бюджету.
Витрати — це ось точно не збитки. Витрати — це вкладення в кінцевий продукт. А кінцевим продуктом для міської влади є безперебійне забезпечення роботи всього міського господарства з прибутком! Усього! А не всіх окремих його елементів!
Саме тому всі розмови про те, що "вартість проїзду в транспорті повинна бути вищою за собівартість" — нісенітниця і маячня. Не повинна.
Так само, як транспортний цех на заводі не повинен, та й не може приносити прибуток! Він витратний, але без нього завод не зможе отримувати прибуток! У місті – аналогічна схема.
Так, комунальний транспорт може і взагалі бути безоплатним. Тобто на 100% фінансуються з місцевого бюджету за рахунок місцевих податків.
А нижче, для розуміння розміру вітчизняної жадібності мера "європейської столиці", порівняння вартості проїзду в Києві та справді європейських столицях.