Капкан гіперопіки. П'ять способів не дати дитині вирости залежною та слабохарактерною

Часто виникають ситуації, коли батьки, які хвилюються за дитину, починають опікуватися кожним її кроком або керувати нею.

Чому це відбувається? З дитинства дитина не може обходитися без батьків і з часом вона росте і вимагає поступового розвитку самостійності. Однак, батьки втрачають цей момент і далі роблять все за малюка. Приймають усі рішення.

Може сягати навіть абсурду. Замість того, щоб найняти репетитора для дитини, який з нею позаймається і допоможе розібратися у складному предметі, батьки самі виконують домашні завдання. І так майже в усьому. Дитина росте, а батьки й надалі бачать її безпорадним немовлям. Така поведінка може спричинити велику проблему. Людина виросте безініціативною і слабохарактерною. І вам доведеться все життя думати та робити все за неї.

Бережні батьки вважають, що головне їхнє завдання: захистити, зупинити, направити, створити, змінити, поправити, проконтролювати тощо. Коротше кажучи, беруть на себе функції керівника. Але якими є наслідки такої гіпертурботи?

Безпорадність

Діти виростуть безпорадними, з неадекватним сприйняттям себе та світу, вони не зможуть почути свій внутрішній голос та оточення.

Невпевненість у собі

Діти всього бояться. Боязкі, закомплексовані, невпевнені в собі, відстають у розвитку, не реалізують себе повною мірою, а головне – нещасні.

Заколот

У перехідному віці багато дітей йдуть на бунт, відбувається перелом, конфлікт неминучий. Діти тікають із дому, потрапляють у погані компанії чи просто закриваються.

Агресивність у дорослому віці

Наприклад, такі діти можуть агресивно реагувати, коли хтось вказуватиме, що робити, навіть якщо це буде говорити начальство, наприклад. Агресивна реакція може статися навіть в елементарному побуті, коли людині пояснюватимуть, що і як треба мити, різати, прибирати.

Проблеми в особистому житті

У дорослому житті дитина зазвичай намагається відтворити першу відому їй модель відносин, тобто відносин із батьками. Оскільки дитині говорили, що люблять її, і любили гіперболізуючи, тепер вона вважатиме, що гіперопіка у стосунках – це нормально. Тепер вона сприймає цю модель існування як відому, зручну та безпечну. Такі люди, навіть перебуваючи на рівних умовах з партнером, можуть не розпізнати: це любов чи надмірне піклування.

Чи навпаки. Уже дорослі діти навіть якийсь мінімальний прояв турботи будуть сприймати як посягання на особистий простір, який викликатиме агресію.

Як впоратися з проблемою та перестати бути токсичними

Дайте дитині особистий простір.

Якщо ви батьки, які піклуються про дитину і бажають їй щастя, дозволяйте дитині бути самостійною.

Цікавтеся та беріть до уваги точку зору дитини.

Запитуйте, як вона хоче одягатися, що хоче з'їсти, зробити, куди піти. Не дозволяйте собі знецінювати думку вашої дитини.

Менше контролю.

Не тисніть на дитину, контролюючи кожен її крок, не змушуйте постійно телефонувати та відповідати на дзвінки. Не забувайте про особистий простір кожного. Звичайно, контроль має бути, але все в міру.

Живіть своїм життям. Дитина не є центром всесвіту!

Коли ви востаннє займалися собою, витрачали час на хобі, спорт, зустрічі з друзями, перегляд фільмів. Поки ваша дитина робить домашнє завдання, ви можете переглянути улюблений фільм, зайнятися йогою або побігати на стадіоні.

Працюйте над собою.

Мало просто читати книги з психології, відвідувати психолога чи проходити якісь курси з виховання. Ви повинні не лише слухати, а чути та щось змінювати. Без праці та дій нічого не зміниться.

Давайте дитині увагу, час і, головне, любов, але робіть це не проти її волі. Вкладайте у свою дитину, розкривайте її і не травмуйте. Допоможіть дитині розкритися та бути успішною. Повірте, набагато більше радості приносить розуміння того, що ваша дитина щаслива.