Торпеда під "Північний потік-2". Чи пригальмує нова влада в Німеччині російський газопровід
Створення нової коаліції в Німеччині можна назвати фактичною перемогою британського впливу та дипломатії.
Створення нової коаліційної влади в Німеччині можна назвати фактичною перемогою британського впливу та дипломатії.
Так, звичайно, канцлером став Олаф Шольц, соціал-демократ. Однак зелені взяли два найголовніші для них міністерства, це міністерство енергетики та міністерство закордонних справ. Обидва міністерства дісталися партійним лідерам – Анналені Бербок – МЗС, Роберту Габеку – Міненерго.
А далі найцікавіше. По-перше, ще перед виборами ХДС атакувала Бербок за її іноземну освіту, а навчалася вона не будь-де, а в Лондонській школі економіки та в Британському інституті міжнародного права. У ХДС зазначали, що це може бути певною запорукою нелояльності в майбутньому для Німеччини.
Але подивимося ще на те, хто саме був обраний державними секретарями цих міністерств від парламенту, ця посада аналогічна до заступника міністра. Отже, почнемо з МЗС:
Агнешка Бруггер, етнічна полька, яка є депутатом Бундестагу з 2009 року. Вона одна з небагатьох німецьких політиків, які виступають за будівництво Бундесверу (зараз його стан якщо коротко, ніякий) і неодноразово виступала за закриття Північного Потоку-2. І саме вона наполягала на видачі мандата Бундестагу для операції Бундесверу в Україні 2014 року.
Франциска Брантнер – навчалася в США в Колумбійському університеті, викладала в Британії в Оксфорді. Також критик Північного Потоку-2 та минулого курсу зовнішньої політики Німеччини, навіть налаштована на переосмислення відносин із Варшавою, бо вважає, що минулий уряд нехтував цими питаннями.
Омід Нуріпур – член "Атлантичного мосту", недержавної організації, в завдання якої входить просування політики атлантизму та покращення відносин ФРН із США та Британією. Є прихильником України в Бундестазі та під час коаліційних переговорів наголошував на зміні політики щодо Росії.
А тепер щодо Міненерго. Тут ітиметься про двох чиновниць одразу — Інгрід Нестле та Катаріну Дрогу. Перша працювала в Кембриджі кілька років, а друга – член парламентської групи Німеччина-Британія. Перша, до речі, неодноразово відстоювала енергетичну незалежність Берліна.
Узагалі, фактично всі перелічені особи критикували енергетичну політику Німеччини епохи Меркель і персонально Північний потік-2, завжди наголошуючи, що його потрібно закрити.
Ситуація зараз фактично така, що британці можуть відкривати шампанське.
Якщо "зеленим" хоч якось удасться призупинити чи обмежити використання згаданого газопроводу, це не лише вдарить по промисловості Німеччини, а й остаточно на значний термін дозволить Парижу взяти пальму першості в Європейському Союзі.
Сам же новий голова Міненерго Роберт Габек є послідовним критиком не лише Північного потоку-2, а й загалом енергетичної моделі Німеччини. Задана мета до 2030 року мати 80% генерації з відновлюваних джерел, із його точки зору, надто амбітна та водночас загрожує німецькій промисловості, яка залежить від постачання нафти та газу з Росії.
Так, звичайно, є норвезький газ, і добудовується остаточно Балтійська труба, так само як і продовжує лінія Одеса-Броди до польського Адамова. Реалізація подібних планів фактично виключає Росію з ринку та дозволяє тому ж Азербайджану вийти на ринок ЄС, зробивши ринок ринком, а не монопольним лужком Москви.
При цьому слід розуміти, що більшість родовищ Каспії належить англійським компаніям, практично Європа зможе купувати англійську нафту.