Поріг загрози. Чому Зеленський не тягне на роль диктатора, а Бутусов – на роль мученика
Зеленський не тягне за роль диктатора. Так само, як і Бутусов на роль мученика. Ситуація не можна порівняти. Але згадалося, як Ганна Ахматова говорила про процес над Йосипом Бродським: яку біографію роблять нашому рудому!
Зеленський не тягне за роль диктатора. Так само, як і Бутусов на роль мученика. Ситуацію не можна порівняти. Але згадалося, як Ахматова говорила про процес над Бродським: яку біографію роблять нашому рудому!
Сучасна Україна все більше нагадує пізньорадянську крихку недодиктатуру. Відчуття таке, що далі на нас чекає нове "Лебедине озеро" та нові дев'яності...
Реверсивний розвиток перетворює українську історію на "день бабака". Це як майбутнє без майбутнього. Ви помітили, що навіть розмови про Україну як проект в експертному середовищі практично припинилися?
Єфремівська утопія в 70-х, можна сказати, стала останнім радянським "образом майбутнього". На мою думку, навіть останньою утопією у світі.
Криза пізнього СРСР була кризою проектності. Тому що злитися в екстазі з затовареною полицею американського супермаркету — це не проект.
Так само прагнення "стати Європою" для України — не проект. І "не бути Росією" — теж не проект.
В одному з останніх Harvard Business Review наводилася статистика про наростання в сучасному світі проектності в управлінні бізнесом на шкоду операційності. Це світовий тренд. Те саме, напевно, можна сказати про макроекономіку та геоекономіку в цілому.
І тільки в Україні ми продовжуємо займатися демонтажем... хай би держави — демонтажем реального мислення!
Навіть із інстинктом самозбереження не все гаразд: каламутний, безглуздий і від початку до кінця провокаційний "вагнергейт" займає в публічному просторі місце незмірно більше, ніж комунальні тарифи.
Журналіст нахамив президенту, президент образився на журналіста, для Гордона Зеленський помер, для Зеленського Гордон воскрес...
На що здатний літній Байден, що мав на увазі хитромудрий Путін, тотальна корупція, загальна зрада, очікування держперевороту та нескінченний вимір ближнього зламаною патріотичною лінійкою — цими темами вичерпується український дискурс.
Хто пам'ятає стан інформаційного простору пізнього СРСР, навряд чи уникне спокуси провести аналогію.
Тільки герої хаосу, що насувається, калібром поменше: ні тобі сахарових, ні солженіциних, ні бродських…
Є в теоретично невиправданих очікувань такий термін: поріг загрози. А що, якщо держпереворот на початку грудня не станеться? А якщо російське вторгнення не відбудеться? А раптом виявиться, що Ахметову начхати на думку свого загадкового демонізованого оточення? І т. д.
Судячи з уміння працювати з інсайдами, наступним президентом буде Дмитро Гордон.