Велика вісімка. Ключові друзі, вороги та партнери України – хто вони?

Презентували третій випуск "Київського меридіана" — нашого щоквартального дослідження про динаміку відносин України з іншими країнами. Уже можемо робити проміжні висновки, але підбивати підсумки все ж таки будемо після Нового року.

Як і минулого разу, аналізували відносини України з вісьмома партнерами: Угорщиною, Польщею, Білорусією, Росією, Туреччиною, Китаєм, США та Євросоюзом.

Що нового ми дізналися з аналізу зовнішньополітичної діяльності України у 3 кварталі? Ось вам короткі висновки:

Україна-США

1. Посилюється розрив між політико-декларативним та практичним. Тобто, говорять так само багато, добре і правильно, але роблять не так багато і не завжди добре. Візит Зеленського цієї ситуації не виправив. Відносини залишаються обмеженими 2-3 темами (Росія, безпека та реформи), і далі цієї стелі ми не стрибнули.

2. Уперше інформаційне тло відносин пішло в негатив, особливо з боку України. Це пов'язано з домовленостями США та Німеччини щодо "Північного потоку-2", частими контактами американців і росіян, виведенням США своїх військ з Афганістану і вже очевидним семантичним та смисловим розривом у риториці сторін: Україна говорить про антиросійські санкції, збільшення військової допомоги та НАТО, а США говорять про реформи, корупцію та олігархів, а іноді навіть про Мінські угоди.

3. Андрій Єрмак, зважаючи на все, визнаний Штатами ключовим переговорником і таким собі middle man з боку України. За липень-вересень він встиг особисто зустрітися практично з усіма ключовими переговорниками з боку Вашингтона: Дереком Шолле, Вікторією Нуланд, Робін Данніган, Ентоні Блінкеном та Джейком Салліваном. Американський трек остаточно закріплюється за ним, а може ще й у зв'язку із російським. МЗС йде на другі ролі.

Україна-Туреччина

1. За оцінкою динаміки відносин та інформаційного фону турецький напрямок — найстабільніший і найпозитивніший з усіх, що ми аналізували. Негативу мінімум, відносини розвиваються динамічно, послідовно і в конструктивному ключі.

2. Втім, ці відносини "витягуються" буквально двома сферами співпраці – оборонка та солідаризація з питання Криму. Товарообіг залишається на колишньому низькому рівні, потенціал до зростання можливий лише після укладання Угоди про вільну торгівлю у 2022 році, але вона вкрай неоднозначна. Інвестиції залишаються незмінними, нових масштабних проєктів не запущено.

3. Турецько-український порядок денний продовжує залишатися обмеженим двома факторами — російським та західним. "Особливі" відносини Туреччини та РФ не невидимі нам їхні "червоні лінії" між собою не дозволяють нам йти в союзницькі відносини з Анкарою.

Україна-Білорусь

1. Чітко розмежувалися прагматична торговельно-економічна співпраця та політична конфронтація. Сторони намагаються мінімізувати вплив політризиків на торгівлю.

2. Україна продовжує перебувати на "розтяжці" між необхідністю витримувати прагматичну політику, виходячи зі своїх економічних інтересів, та політичним тиском з боку ЄС.

3. Білоруська влада вперше почала грати на внутрішньополітичному полі України, шукаючи союзників серед українських політсил, тим самим заходячи на наше внутрішнє поле гри.

4. Традиційний канал комунікації між президентами втрачено, і тепер не працює через пікірування у відносинах Лукашенка та Зеленського.

Україна-Росія

1. Усе погано і буде ще гірше. Ключовий генератор негативу – військово-політичний складник, нагнітання навколо Донбасу, стагнація переговорного процесу та тиск у Чорному морі.

2. При цьому в економіці спостерігається зростання. Було навіть кілька позитивних новин, якесь зростання експорту до Росії та імпорту з Росії на 20% та 13% відповідно.

Україна-Китай

1. Політично – усе погано, економічно – усе добре. Хоча у вересні була спроба налагодити контакт на найвищому рівні телефонним дзвінком В. Зеленського та Сі Цзіньпіна, але цього недостатньо. Економічно, на фоні пікірування Китаю та Литви, а також небажання ЄС переглядати свої торгові квоти, Україна збільшила експорт до КНР.

2. Залишається проблема примітивізації структури торгівлі. Понад 85% нашого експорту ($5,5 млрд) — це сировина, а ми імпортуємо багато товарів з високою додатковою вартістю. Останні події на світових ринках сировини можуть підірвати наш експорт до Китаю.

Україна-ЄС

1. Відносини залишаються стабільними. Діалог проводиться, меморандуми підписуються, декларації генеруються, саміти проводяться. "Кримська платформа" дала добрий "буст" відносинам у серпні.

2. Негатив здебільшого зосереджений на критиці Євросоюзом повільного темпу реформ та боротьби з корупцією. З ЄС продовжують відкрито про це говорити, а інтерв'ю президента Естонії Керсті Кальюлайд стало вінцем цього процесу.

3. Ще одна проблема, але вже довгострокова — ситуативність співпраці (відсутність цілісності та комплексності) та наростання розчарованості в Європі серед українців переважно з політичних та ідеологічних причин (не захищають від РФ, не вводять санкції, подвійні стандарти, змінюється влада тощо).

Україна-Польща

1. Відносини були позитивні, причому навіть краще, ніж у попередні 2 квартали. Уперше сторони спробували вийти на конструктив і навіть вирішити свої історико-ідеологічні розбіжності. Вдалося погасити токсичність, хоча до врегулювання протиріч ще не дійшло.

2. Найбільше позитиву спродукував президент Польщі Анджей Дуда, який був суперактивним на українському напрямі. Завдяки йому, інформаційний фон підтягнувся і пішов у добрий плюс. Не менш активним для медіа-бекграунду було посольство України у Варшаві.

Україна-Угорщина

1. Відносини залишилися стабільними та втрималися на показниках 2 кварталу – плюсові оцінки, без превалювання негативу. Уперше сторони почали говорити про співпрацю в інших питаннях, окрім Закарпаття, виводячи порядок денний за межі цього регіону та проблеми угорськомовної меншини. Проте до врегулювання суперечностей ще далеко.

2. Усе зіпсував кінець вересня та укладання Угорщиною газового контракту з "Газпромом" в обхід України, підірвавши інформаційне тло своїм негативом і по суті відкотивши ситуацію до 1 кварталу 2021 року. Сторони не соромилися в різких виразах.

3. Угорсько-український порядок денний залишається заручником Закарпаття, хоча спроби розширити його були, і це добре. А ось "газове питання" потенційно загрожує черговою пікіровкою з Будапештом у 4-му кварталі 2021 року.

Першоджерело.