Російське вторгнення: реальна загроза чи піар влади для відвернення уваги?

Мене запитали, чи я вірю в напад Росії на Україну? На жаль, варто зазначити, що ймовірність такої події не нульова.

Але все ж таки ризикну припустити, що жодного нападу в класичному вигляді, тобто вторгнення, не буде ні під Різдво, як заявив Олексій Арестович, ні в січні, як вважає начальник нашої розвідки. Якщо це й можливо, то у набагато віддаленішій перспективі та в обставинах, що сильно відрізняються від сьогоднішніх.

Сьогодні ж тему з нападом "качає" влада, щоб була можливість усе списати на цю небезпеку. Нічого більше.

Поясню свою думку. Спочатку, давайте розберемося, що означає напад. Для мене це вторгнення якимсь великим угрупуванням регулярних військ із метою захоплення території. Те, що сказав Арестович про "політичну дестабілізацію", звучить як нісенітниця. Для політичної дестабілізації України може вистачити набагато менших подій і я знову ж таки ризикну припустити, що на нас чекає внутрішня нестабільність без будь-якої Росії в найближчому майбутньому.

8 років Україна перебуває у стані війни на Донбасі. Там тривають локальні бойові зіткнення, які обмежені лінією завдовжки 400 кілометрів. На жодній іншій ділянці кордону більше військової напруженості в українсько-російських відносинах не існує. Навіть на кордоні з окупованим Кримом.

На всій протяжності кордону України та РФ, яка, нагадаю, понад 2 000 км, триває нормальне життя. Переміщуються люди і товари, немає жодних двох армій, які з ненавистю дивляться одна на одну, немає глибокої ешелонованої оборони, яку маєш побудувати, якщо ти реально чекаєш атаки.

Україна — це 40-мільйонна країна. Війна з нею, навіть якщо твій противник набагато сильніший, це дуже складна та ресурсозатратна справа. Тут складно обмежитися локальною операцією, як із Грузією у 2008 році. Це буде повноцінна війна з непередбачуваними жертвами та глобальними наслідками.

Напад вимагатиме величезної концентрації військ і тилових служб. У світі зробити це тихо неможливо. До наземних операцій у сучасних війнах вдаються лише коли треба контролювати територію. З рештою справляється авіація (згадайте Ірак, колишню Югославію, Афганістан).

Так от якщо Росія почне реальну концентрацію військ — це помітять усі. І якщо ніхто не робить ніяких кроків у відповідь — то або це злочинна недбалість, або ніякої концентрації немає і всі розмови про вторгнення — це струс повітря. Я схиляюся до другого варіанту.

Як я вже казав, зараз уся напруженість зосереджена саме на Донбасі. І я думаю, що якщо й станеться ескалація, вона знову відбудеться в нашому багатостраждальному краї. Тут можливі й активізація обстрілів — що вже відбувається, і локальні наступальні операції як в одну, так і в іншу сторону.

Просто подивіться на карту, як виглядає конфігурація фронту. Подивіться на близькість позицій, подивіться виступи. Виразно видно точки напруги: Світлодарськ-Дебальцеве, Торецьк-Горлівка, Мар'їнка-Красногорівка-Авдіївка-Ясинувата-Донецьк, Попасна-Первомайськ, Щастя-Станиця Луганська-Луганськ.

Важливо

В очікуванні "Мінська-3": чому неминучий новий масштабний наступ Росії на Донбасі

І це лише великі населені пункти, де бойові дії точно призведуть до масштабних жертв серед цивільного населення. А є ще Старогнатівка-Петрівське, Гнутове, Золоте, Жолобок та інші менші.

Пам'ятаєте Іловайськ і Дебальцеве? Це локальні зіткнення, але в масштабах нашої війни це було переломними точками. Обидві зайняли буквально кілька днів у гострій фазі, але призвели до величезних наслідків, жертв і руйнувань. Де гарантія, що вони не повторяться? Немає такої гарантії. Авантюризм у цій справі може дорого коштувати всім.

Я скажу більше — це може статися і без злого наміру з обох боків. Випадкові обстріли, швидка ескалація, запізніла реакція штабів, які не сидять на "передці" та головне — відсутність стабільного та робочого механізму контролю та попередження — наш СЦКК (передбачений Мінськими угодами Спільний Центр Координації та Контролю — Ред.), який постійно кульгає, як кіт Шредінгера, ні живий, ні мертвий. І все — ситуація вийшла з-під контролю і перетворилася на снігову кулю.

Це страшно саме собою і матиме, можливо, непоправні наслідки для всього конфлікту і більш глобально для відносин між двома країнами, які й так гіршими не вигадаєш.

Першоджерело.