Те, що ми бачимо зараз, — це потужне посилення Москвою своєї переговорної позиції, прямий шантаж, який викликає нервозність у партнерів із переговорів. І Україна, і Захід зобов'язані реагувати, а отже, РФ заволодіє ініціативою.
Поточні цілі Росії цілком досяжні дипломатичними способами без необхідності нести військові витрати. Концентрація військ на кордоні – не ознака підготовки до нападу, а додатковий аргумент у дипломатичній грі.
Як незручно перед іноземними журналістами! Вони приїжджають до нас, на Донбас, щоб дізнатися, як ми готуємося до вторгнення Росії, а ми, виявляючи злочинну недбалість, зовсім не готуємося. У їхньому уявленні ми тут всі зобов'язані землянки копати. Їй-богу я не брешу, мене так і питають. А ми не копаємо.
Переговори в Нормандському форматі навряд чи принесуть прорив у мирному процесі. Чарівної пігулки від Донбасу просто не існує. Ключовим чинником у реалізації Мінських угод є внутрішньополітична ситуація в Україні.
Проблема не в самому Арестовичу. У житті це чарівна, недурна людина, яка просто грала певну роль. Чому він на неї погоджувався, інше питання, яке відволікає нас від головного – неадекватної кадрової політики Офісу президента.
Порошенко — фігура надто великого масштабу і йому не загрожує ув'язнення. Але навіть якщо зараз правосуддя не станеться, що досить ймовірно, враховуючи наші реалії, історія все одно дасть оцінку всім учасникам драми. І колишньому, і теперішньому, і всім, хто їх оточує.
Чи можливий напад Росії на Україну? На жаль, ймовірність такої події не нульова. Однак, якщо це й станеться, то не найближчим часом, а у набагато віддаленішій перспективі та в обставинах, що сильно відрізняються від сьогоднішніх.
Результати двох років правління Зеленського досить песимістичні. Війна на Донбасі, розколоте суспільство, закрита, замкнута на собі політична система, закручування гайок і затягування поясів на тлі зменшення незалежності — ось неповний список претензій до Зеленського та тієї системи влади, яку він собою являє.
"Шлях до великої мети" Сильвії Назар — це не нудний економічний трактат, а компіляція економіки, політології, соціології і не тільки. Вся історія економіки в цій книзі підпорядкована ключовому задуму — побудові суспільства загального добробуту.
Чому розумний та освічений середній клас підтримав правих радикалів? Чому центристські партії — це погане страхування в розколотому суспільстві? Чому дискримінація однієї категорії населення обов'язково призведе до того, що постраждають всі?
