У нас не було космодесанту. Чого не бачать диванні аналітики
"Нещодавно був допис від Залужного з проханням вірити в ЗСУ. Низка людей сприйняли його скептично, мовляв, подивіться на Маріуполь, на Херсон, що ви нас заколисуєте з вимогою вірити, давайте пруфи. Так ось що я вам поясню". Думка.
Аргумент перший
Основним завданням головнокомандувача було збереження держави Україна. Я ще раніше писав, що первинним завданням було розбити та знеструмити ударне угруповання під Києвом, оскільки, втративши Київську область, виграти у війні було б дуже важко. Це завдання виконано успішно. Давайте, може, дочекаємося виконання інших завдань?
Аргумент другий
На початок війни ми не мали легіону космодесанту, щоб закрити питання за всіма напрямками. Там, де сили супротивника перевершували сили захисників навіть не в рази, а на порядок, там війська РФ, звісно, мали успіх. Особливо в зоні, що неподалік Криму, звідки був просто шквал ракет і нальотів авіації. На війні десь можна встояти, десь — ні. І про те, як треба було воювати під Херсоном, розповідають люди, які не були в штаті 59 бригади та 137 батальйону, яких просто розкидали за години. Ракетами, РСЗВ, авіацією, стволкою. Потім — танковими кулаками.
Ви б, звичайно, якби тримали перешийок, то втримали б, а там, на вашу думку, якісь дауни були, і вони просто хотіли загинути, бо х**ово воювали. Така ваша думка? Або якийсь зрадник просто перед декількома БТГрами ЗСУ підійшов, відкрив замок на перешийку і міни із собою забрав, а вони, відповідальні за цей сектор, просто дивилися, бо… та просто так, адже жодних передумов до нападу не було, так? Що могло піти не так?
Ви б хоч довідалися, скільки там людей загинуло, аналітики диванні. Те, що вам не розповідають арестовичі про те, що відбувалося на фронті не на нашу користь, не дає права судити тих, хто зробив, що міг.
Аргумент третій
Джавеліни та НЛАви хороші, але колони РФ зупинили не вони, а артилерія. У нас війна арти. І ми тільки починаємо отримувати артилерію та багато чого іншого, щоб не лише триматися в обороні, а знищувати супротивника гуртом.
Але для цього треба укомплектувати знекровлені бригади, сформувати нові (а їх шість штук зараз формується, можливо, вже більше), укомплектувати їх і скоординувати. При цьому не втратити те, чого досягли в умовах активних бойових дій.
Плюс до всього необхідно навчити людей користуватись натівською технікою. Це величезний пласт роботи, якого не видно обивателю. Але саме це — фундамент нашої перемоги, і що робиться, те не виноситься на обговорення у Facebook. Ви навіть не уявляєте, скільки всього несподіваного для м**шан робиться зараз на перспективу.
Аргумент четвертий
Ми прийдемо до перемоги. Крок за кроком. Ми обрушимо сотні тисяч натівських боєприпасів на позиції ворога та його техніку. Ми знищимо високоточними натівськими боєприпасами штаби управління, засоби РЕБ і ППО. Ми візьмемо угруповання РФ у ліщата, обрубавши їм логістику та резерви, і братимемо їх у полон тисячами. Ми збиватимемо їхню авіацію скрізь, куди дотягнеться наша нова ППО. Ми влаштуємо їм пекло на землі.
До цього ми зараз ідемо. Крок за кроком, роблячи більше, ніж можемо, але менше, ніж хотілося б. І нам треба дотримуватись цього плану. Усім разом. Об'єднаною нацією без чвар і сумнівів, яка має зараз єдину мету — це перемога.
Тому віримо в командування, віримо в союзників, віримо в себе. Віримо в Залужного, в ЗСУ і, хоч би як це мені дивно було писати, — в Зеленського. У мене до нього вагон претензій, але їх я дістану зі своєї коробки лише після війни. Ну й так, трохи більше знаю, тому й пишу, що йде робота у бік перемоги, і вірю у перемогу.
І ви вірте. До самої перемоги. Яка не відбудеться за два тижні й за два місяці. Але до якої крок за кроком ми прийдемо.