На початку війни хаос був зрозумілий. Під час війни — непробачний
"Без найвищого рівня організації, без постановки країни під єдине грамотне управління та переведення її на військові рейки, ми війну не виграємо. І жодне суперове західне озброєння не допоможе". Думка.
Колишній голова Харківського СБУ Дудін, який вважає себе обдуреним і несправедливо звільненим, заговорив на важливу тему. Раз тема в публічному просторі відкрита, дозволю висловитись і собі. Знаю з перших рук, що у 2014 році під час анексії Криму серед місцевих силовиків стався параліч навпіл зі зрадою, а в Києві в цей час панувала неабияка розгубленість. Те саме повторилося на початку "російської весни" на Донбасі.
Під час агресії 2022 року той самий хаос, розгубленість, зрадницькі думки про "домовлятися з окупантами" точно були в Харкові та Херсоні. Причому на Херсонщині боягузтво та зрада для багатьох представників тамтешньої влади стали мейнстрімом.
У Києві розмов про "договірняк з агресором" на високому рівні мені невідомо, судячи з перебігу подій, їх і не було. Натомість вистачало хаосу, неорганізованості, проблем взаємодії. В результаті спостерігалися і "дружній вогонь", і бурхлива, але непотрібна діяльність, і відсутність розумного маневрування матеріальними ресурсами, і майже нуль організації тих, хто хотів би й міг би допомогти.
Нас усіх — що в Харкові, що в Києві, гадаю, і Чернігові та Сумах теж — врятувала дивовижна українська здатність до самоорганізації в критичний момент, виявлена ще під час Майданів.
Українці — військові та цивільні — почали самостійно виконувати завдання для відбиття агресії, у ЗСУ запрацювала система управління, насамперед горизонтальні зв'язки. І Україна вистояла, осоромивши прогнози на бліцкриг як російських, так і західних експертів.
Але якби до відбиття агресії готувалися належно, на рівні інструкцій для кожного керівника, що і як він повинен робити, причому з підстрахуванням на випадок вибування, то, безсумнівно, агресору не вдалося б порівняно легко захопити такий шматок нашої території, який відвойовувати доведеться великою кров'ю українців.
Але головне все ж таки не в минулому. Головне, що без найвищого рівня організації, без постановки країни під єдине грамотне управління та переведення її на військові рейки, ми війну не виграємо. І жодне суперове західне озброєння не допоможе.
Військові історики справедливо стверджують, що масштабні війни, як нинішня, виграє логістика, тобто своєчасне доставлення всього, чого потрібно, туди, куди потрібно. Але ж ефективна логістика — це одна з функцій влади, що військової, що цивільної. Які під час війни не можуть поділятися.