Слідом за руським кораблем. Чому безглуздо говорити про територіальні поступки України

Пропозиція Путіна щодо розблокування українських портів для експорту зерна в обмін на зняття санкцій цікава для багатьох, але не для України. Її можна довго обговорювати, але я вважаю, що російська пропозиція вирушає за російським кораблем. Звичайно, примітивна двоходівка Кремля тут очевидна. Нагрішити на вічність у пеклі. Отримати за це санкції. Створити світові нову проблему. Запропонувати заплющити очі на всі колишні гріхи за зняття цієї конкретної проблеми та зняти санкції. Красиво? Нічого подібного. Хоча зацікавлених сторін повно, і вони впливові.

Плюс частина його вже вкрадена російськими окупантами та вивезена. Друге — будуть проблеми в найбідніших країн. А багаті країни у зв'язку з цим бояться нової хвилі міграції — витрачатися на нову допомогу їм не хочеться. Де в цьому рівнянні Україна? У нас голоду не буде. Мігранти до нас не рвонуть. Тобто нас ця пропозиція не турбує від слова зовсім. Основний прибуток втрачаємо не ми, а великі компанії, які володіють цим зерном. Не Україна. Крапка.

Висновок — усі заклики до України відмовитися від частини територій і піти на поступки РФ, щоб одні впливові гравці могли торгувати зерном, а інші не отримали хвилю мігрантів, не заслуговують на повагу. Спроби зняти санкції з РФ повинні одразу отримувати як мінімум різку оцінку. І протести на місцях. Із яскравим висвітленням у ЗМІ. Санкції запроваджено за розв'язання агресивної війни, окупацію територій і воєнні злочини. Із цими складовими рівняння було створено — із ними й вирішуємо. Зерно та порти — окрема тема для розмов, до санкцій стосунку не має.

Про територіальні поступки з боку України та мир на російських умовах говорити взагалі не має сенсу. Із нами — точно. Із будь-яким політиком із мінімальним рівнем порядності з будь-якої іншої країни — теж. Мені можна дорікнути, що я бездушний і поганий. Тому що в результаті нашої непоступливості та впертості страждатимуть люди. У тому числі жінки та діти. Вони навіть можуть умирати. А я дозволю собі помітити, що люди, у тому числі жінки та діти, вже страждають. І гинуть. У моїй країні, якщо хтось раптом у Європі чи ООН цього ще не помітив.

США вже однозначно сказали, що на такі умови йти не можна. Великобританія, Польща та низка інших держав — у їхній позиції я теж не сумніваюся. Достатньо? Привіт кораблю!

Джерело.

Важливо

Підлі ігри. Як Італія намагається зам'яти війну в Україні