Фото: Генштаб ЗСУ
| Нам ще тільки доведеться зрозуміти справжню природу загальновійськових з'єднань
Війна триває вже 100 днів. Це багато. Війна страшна і спустошувальна. Але водночас вона змушує військових вчитися, робити перші висновки та ставити запитання. Я позначив тут шість явищ (після довгих дискусій з ізраїльськими колегами по цеху та ремеслу), на які потрібно не просто звернути увагу. Вони потребують досконалого вивчення після перемоги. Так, війна, як і раніше, — це не тільки хай-тек.
Піхота потрібна. Потрібно багато піхоти. Яка б розумна у вас армія не була і якою б потужною та далекобійною силою не володіли б ваші озброєння, піхота забезпечує охорону та займає територію. Крапка. Дискусії про невеликі професійні мобільні загони, гадаю, можна закрити. "Війн спецназів" або "повернення лицарів", які прогнозували військові фахівці й аналітики, не буде. Так, концепція "кращий перемагає багатьох" правильна, але, мабуть, ми повинні визнати, що й кращих має бути багато, і підтримувати їх повинні, зокрема ті, хто менш "кращі", і бажано у великій кількості.
Маленькі коптери та дрони. Їх ефективність була відома ще до початку повномасштабної війни Росії проти України, але тільки зараз ми розуміємо, як багато вони вирішують. Невеликий дрон-розвідник має бути у кожного відділення, а краще — у кожної ланки. А ще краще — не один, а кілька.
Авіація не може досягти повного панування у повітрі. Це великий сюрприз для багатьох аналітиків і військових фахівців, але це факт. Поки що є лише різноманітні гіпотези, чому ВПС РФ не можуть досягти панування у повітрі, а ВПС України продовжують діяти ось уже четвертий місяць війни такого масштабу. Чи винна в цьому лише нікчемна російська розвідка, низька мотивація і вишкіл льотчиків ВПС чи тут є ще й інші фактори? Чи могло б, наприклад, повітряне угруповання США завоювати повітряне панування над Україною за таких же умов і кількості? Запитань дуже багато.
Нам ще тільки доведеться зрозуміти справжню природу загальновійськових з'єднань. Загальновійськові з'єднання — це поєднання кількох вогневих можливостей задля досягнення переваги на полі бою. Традиційно таке поєднання має на увазі вогонь непрямого і прямого наведення для підтримки наземного маневру та зближення з противником. Такі бойові дії меншою мірою пов'язані з масою і більшою — з маневреністю. Але що, якщо нові технології дозволяють нам створити загальновійськові з'єднання, які є достатніми і у своїй масі, і у своїй маневреності?
Безперервність — це дуже важливо. Напевно, це один із складних пунктів та один із найбільш недооцінених. Давайте визнаємо чесно: чим більше вогневих впливів поєднуються в часі та просторі, тим більша ймовірність, що та чи інша система противника не встоїть та колапсує. Логічно? Цілком. Але як забезпечити цю безперервність — серйозне питання, що вимагає більшого аналізу та ширших відповідей, ніж "логістика важлива, а вишкіл солдат і командирів — це один із наріжних каменів". Це занадто очевидні відповіді, які не дають справжнього вирішення проблеми.
Медійність. Мобілізація мас відбувається через медіа, причому через низові та, бажано, незалежні ЗМІ або максимально незалежні. Недостатньо просто знищити російський танк. Для мобілізації громадської думки та підняття бойового духу потрібно ще й завантажити відео знищення цього танка. І це релевантно будь-яким подіям. Чи була б мобілізація мас, коли ворог стояв під Києвом, якби не фото та відео спалених і розгромлених колон ЗС РФ на Чернігівщині та Сумщині? Мабуть, була б, але можна з великою впевненістю припустити, що вона була б менш масштабна і всеохопна.