Хоч війна — хоч не війна. Чому Україні критично важливо вивезти зерно
“Так, вони виродки. Так, їм не можна вірити. Але це не впливає на те, що нам треба вивезти зерно з портів”. Думка.
Війну і бл*дство ніщо не скасовував. Не скасували й Стамбульські домовленості.
Так, вони виродки. Так, їм не можна вірити. Але це не впливає на те, що нам треба вивезти зерно з портів. Це потрібно нам усім — вам, мені, фермерам, трейдерам, взагалі всій економіці, яка на межі колапсу і яка, крім соціальної сфери, повинна продовжувати збільшувати ЗСУ.
Тому, звичайно ж, ми вимагатимемо виконання умов договору від партнерів — Туреччини та ООН. І сподіваємося на щось більше, ніж глибоке занепокоєння.
Але незалежно ні від чого. З війною чи без. За підтримки партнерів або без. З договором чи без. Ми робитимемо все можливе, щоб вивезти наш урожай.
А в тому, що вони конченні мерзоти, ніхто і не сумнівався. Просто раніше це було зрозуміло лише нам, а тепер із кожним ударом по портах і гуманітарних коридорах це буде очевидно ще сотням мільйонів людей на планеті.
Зокрема там, де звикли лицемірно розчулюватися від матрьошок і потоків мільйонів біженців, інфляцією та голодом.
Цього року ціни у ваших магазинах і заправах — це зокрема результат сліпого благоговіння перед "російським чесним словом", балалайкою, Пушкіним і Товстим.