Зеленська та "відьми". Чому ті, хто захоплюється голими дупами, хейтять дружину президента
"Добре, я скажу. Але одразу попереджаю, що те, що ми бачили вчора з обкладинкою Vogue, на якій стоїть фотографія Олени Зеленської — це лише частина пазлу. Я ж хочу подивитися на весь. А друга частина пазлу — волонтерський календар "Так як відьма скаже". Думка.
Коли календар вийшов, я промовчала — бо моя думка тут була неважлива: це приватна ініціатива, люди під час війни піднімають собі настрій у різний спосіб, календар до того ж ще й благодійний, якщо це все працює, то все добре. Так, я промовчала, але була вражена — навіть не самим календарем, а загальною екстатичною реакцією на нього. "Красуні!", "Чудова робота" та ще сто мільйонів компліментів. Люди просто захлиналися від захвату (до речі, на відміну від чоловіків-волонтерів і військових, які добре знають цих жінок особисто і працюють з ними — вони, звичайно, теж шерили це і хвалили, але явно виглядали при цьому трохи офігівшими і вочевидь добирали слова, бо якось тупо писати "о, боже, яка безмежна краса!" твоєму діловому партнеру.
Але менше з тим, сталося і сталося, подивились і забули. Але тепер я читаю коментарі до фото Олени Зеленської у Vogue. "Хто ж так сидить", "тільки цигарки не вистачає і на підлогу плюнути" і тому подібне. При цьому мета цих двох фотосесій більш-менш схожа: вони показують (або намагаються показати) соціально активних жінок під час війни, які багато роблять для своєї країни саме зараз. Але ж як же відрізняється уявний образ такої жінки в очах умовного Заходу та наших, українських очах!
Повністю одягнена фактично в гендерно-нейтральні речі Олена Зеленська в позі втомленої людини, яка багато працювала і, може, зараз ще піде працювати — і жирнючі зразки невблаганного сексистського важкого українського гламуру. Кокетливі голі дупки з-під вишиванок. Тони гриму.
Чесно, я думала, що цей стиль назавжди залишився в нульових і був знищений новою постмайданною естетикою, коли навіть гламурні курочки зняли підбори і вдягнули окуляри без діоптрій — але ні. Стався соціальний катаклізм і відбувся очікуваний крок назад. Берегиня національної сексуальності — не обов'язково красива, але неодмінно доглянута, яка позначає всім видимі та дуже помітні ритуальні жертви богу краси, знову в топі.
Окремо: це просто фантастика, з якою силою та енергією розумні та самодостатні жінки займаються самооб'єктивізацією, відбираючи у глядача навіть можливість подумати, що це не просто цицьката лялька, а людина з розумом, волею, гідністю, лютою енергією і великим серцем, яка ось прямо зараз голими руками витягає свою країну з прірви. Це, як на мене, найконтроверсійніший і при цьому дуже поширений типаж українських жінок: вони вміють заробляти і до того ж працюють, як коні — але прагнуть виглядати як кішечки.
Ще раз підкреслюю — я не критикую самі фотосесії. У випадку календаря це приватний проект, і люди мають право робити все, що хочуть, у випадку Vogue — я думаю, Енні Лейбовіц сильно вплинула на кадр. Я обговорюю саме і насамперед суспільну реакцію на світлини. А вона рівно така, як наше суспільство нині.
Це не добре і не погано, це просто реальність і її треба розуміти. Ми просто маємо весь час пам'ятати, що ті образи, а отже, і ті цінності, що вже давно є звичними і стандартними для Заходу, для нас насправді здебільшого незрозумілі та чужі; що у нас тут, у Східній Європі, своя краса та свої правила, і це точний індикатор того, наскільки ми далекі від них, наскільки ми інші.
А тепер найважче для адептів європейського розвитку тощо раціональних речей (я теж серед них, якщо що): можливо, саме ці відмінності дають нам сили зараз триматися і, зрештою, допоможуть перемогти. Я не знаю, що з цим робити, але, кінець-кінцем, це моя особиста проблема.