Психологія Гітлера? Що в голові у Путіна та як його зупинити
"Путін — чекіст. І його психіка досить плоска. Тому для нього особисто ідея ядерного попелу, після якого немає нічого, не має жодного сенсу. Зате він любить страшилки". Думка.
Я звикла думати, що в разі зустрічі з поразкою логіка поведінки Путіна буде подібна до тієї, що рухала Гітлером. Це логіка нарцисичного краху: ганьба болісніша за смерть. Імператив тут такий: якщо світ неможливо підкорити, він має бути зруйнований. Якщо світ неможливо зруйнувати, необхідно зруйнувати себе, оскільки ганьба болісніша за смерть.
Різниця у тому, що Путін має більше можливостей зруйнувати світ. І тому кінець цієї війни мені бачився в апокаліптичних тонах. Тим паче сам кремлівський тиран неодноразово і недвозначно все це озвучував — навіщо нам світ, в якому не буде Росії, всі здохнуть, а ми потрапимо в рай і так далі.
Але з іншого боку в Путіна — чекіста і хлопця з пітерських колодязів — досить плоска психіка, у нього, судячи з усього, просто немає того несвідомого простору, в якому можливий політ валькірій, де тлінна особистість може набути досвіду злиття з нетлінним сущим.
Він просто глянув у Дугіна й інших некромантів від політики ще одну прикольну лякалку для лохів. Але для нього особисто в апологетиці ядерного попелу немає жодного сенсу.
Тому кінець війни — і мені зараз це бачиться доволі достовірним психологічним сюжетом — може бути настільки простим, наскільки його сформулювали днями Зеленський із Джонсоном (два головні "клоуни" світової політики, яка іронія). Потрібно бити. Сильніше. От і все.