Психолог Світлана Чуніхіна попереджає: коли Путін говорить про мирні переговори, потрібно розуміти його психіку. Його збочена особистість у непублічних висловлюваннях видає не те, що думає, а те, що хочуть почути
-
-
Шанувальники Путіна пишаються його спокоєм і умиротворенням під час пресконференції. Але, як зауважує психологиня Світлана Чуніхіна, для лідера країни, що воює, це, скоріше, аномалія і свідчення душевного розладу.
-
Стійкість, запевняє психологиня Світлана Чуніхіна, — це ниточка, на якій тримається весь світ. І ця якість особливо важлива зараз, у розпал війни, коли віра в справедливість сильно підірвана.
-
Для більшості росіян війна, що триває, — це злочин без жертви, пише психологиня Світлана Чуніхіна. Просто тому, що вони не сприймають Україну, як щось чуже, а отже — немає нікого "іншого", кому можна нашкодити.
-
Соціальною опорою війни в Росії є еліта, яка постійно прагне експансії, стверджує психологиня Світлана Чуніхіна. А парасолька для цієї експансії — наявність у кремлівського режиму ядерної зброї, і нічого більше.
-
Насправді Росія воює не за території, не за вплив, не за ідею. Її мета в Україні — посіяти страх, що доводить політична психологиня Світлана Чуніхіна.
-
"Інтелектуалам після цієї війни знайдеться багато роботи в тому, щоб детально описати процес зародження та консолідації фашизму. Не в загальних рисах, а детально, предметно та за стадіями. З чіткою класифікацією симптомів, помітивши які, потрібно терміново до "лікаря". Думка.
-
"Тендiтними і вразливими виявилися не тільки клієнти "психіатра-психотерапевта", а все суспільство. Спартак Суббота затопив наш умовний корабель своєю брехнею, і тепер залишається тільки дивуватися (або журитися), наскiльки у багатьох місцях цей корабель потiк". Думка
-
"Рани, завдані нам війною, неможливо лікувати, доки не настане мир. Зараз вони стали нагноюватися. Стало більше ненависті всередині спільноти — по горизонталі та по вертикалі". Думка.
-
"Історія дівчинки зі скакалкою в Івано-Франківську — показова не з морального боку, а з практичного. Ось є публічний простір, який належить усім людям, він публічний. А ось є дві людини, які хочуть цей простір використати кожен по-своєму. І так сталося, що їхні інтереси не співпали, а навпаки — взаємовиключні. Дівчинка хоче рух, жінка хоче спокою". Думка.