І в хвіст і в гриву: розгром Росії в Чорному морі — найбільша ганьба, якої ніколи не було
"Те, що сталося з флотом Росії в Чорному морі, називається не воєнною поразкою. Те, що сталося з флотом Росії в Чорному морі, називається розгром. Причому в найповнішому розумінні цього слова — ментальний, моральний, репутаційний, політичний, геополітичний і який хочете ще". Думка.
Росія увійшла в цю війну, якщо не гегемоном — для абсолютної гегемонії потрібен був контроль над Босфором — то безумовним морським лідером у регіоні. Це була єдина країна, яка тримала там військовий флот, включаючи підводний. Ракетний крейсер, три фрегати, два сторожові кораблі, два корвети, шість великих десантних кораблів, сім підводних човнів, тринадцять ракетних кораблів, шість протичовнових, вісім тральщиків, чотири патрульні, катери, розвідувальні кораблі, та інше, інше, інше.
Чорне море Росія за умовчанням завжди вважала своїм і тільки своїм, практично внутрішнім морем — ну, десь там на краєчку притулилися всякі турції з болгаріями, але це так, непорозуміння, яке не впливає на нашу гегемонію — і, за умовчанням, вважала що може в ньому робити все, що захоче.
Блокада Одеси, закриття Керченської протоки, перекриття світових постачань зерна, висадка десанту у Придністров'ї — що хочемо, те й робимо. Тут ми будемо вирішувати. І, в принципі, так вона бачилася у світі. Говоримо Чорне море — маємо на увазі Росія.
Минуло дев'ять місяців. Чорноморський флот сидить, замкнувшись у Севастополі, і, підібгавши хвіст, не може навіть носа висунути з бази Росії, де його час від часу клюють маленькими дронами і в хвіст і в гриву.
Блокада Одеси? Десант на Затоку? Обстріл узбережжя? Зернова блокада? Згадайте — всього п'ять-шість місяців тому про все це говорилося, як про реальність. Уявіть, якби Росія заявила про вихід із зернової угоди пів року тому з тим іміджем, який вона ще мала на той момент. Нехай навіть без крейсера "Москва".
Це реально було б проблемою. Макрон би дзвонив. Ердоган дзвонив. Голод в Африці. ООН стурбована. Лист Чемберлена. Зараз Росію просто послали на**й. Ось, просто — послали, і все.
Знищувати американські авіаносні групи сумарним одним махом у сто п'ять тисяч мільйонів мегатонн вони збиралися, б**ть. Міністерство оборони РФ нагородило матроса, який першим помітив дрон у Севастопольській бухті. Лев Толстой та німці. Пригоди матроса Кішки та таємний дрон у Севастопольській бухті — ось тепер їхній рівень.
І так тепер завжди буде. Звикайте, хлопці. Все, епоха надутих щік закінчилася. Росія втратила лідерство у регіоні. Прочитайте цю фразу ще раз. Росія. Втратила. Лідерство. У Чорноморському. Регіоні.
Так, флот, начебто залишився. Підводні човни. Фрегати. Ракетні кораблі. Але він більше не має жодного значення. Взагалі. Навіть політичного. На вас більше ніхто не звертає уваги. Тірпіц теж до кінця війни залишався найсильнішим лінкором.
Чи хотіли, щоб через Керченську протоку ніхто не ходив і повністю внутрішнє Азовське море? Ну, ось у ньому тепер і сидітимете. І не висуватись. Усі бажання мають виконуватися.
А вирішуватимуть долю Чорного моря тепер інші. Без вас. Приймати рішення, як і в який бік розвиватись регіону. Що робити. Де ловити, де не ловити. Де ходити, не ходити. Військові, політичні, екологічні, економічні проєкти та стратегії розвитку тепер відбуватимуться без Росії. Всі. Зливайте воду, мічмане.
І я так підозрюю, що рівно все те саме буде і з Тихоокеанським флотом — грозою і могутністю морів — і північним, і балтійським, і будь-яким іншим морським, повітряним чи космічним. Американці ще років десять тому казали: щоб повністю знищити російський підводний флот, нам потрібні два тижні. Вони тупо бачать російські човни. Ну, якось придумали вони технологію, що їх супутник просто тупо бачить човен у товщі води — і все. Чи не кільватерний слід, не акустичний слід — просто сам човен. Їхній літак їх навіть не шукає — просто прилітає, скидає над нею буй, і справа з кінцем.
Морська велич Росії на всіх інших морях тримається лише до того моменту, доки вона не висунулась і там. Як я вчора прочитав у стрічці шикарне визначення: Росія — це гарбуз на Геловін. Зовні страшна і зубаста, а всередині вискоблено навіть усе гі*но і горить свічка.
І цю Цусіму провідною морською державою регіону влаштувала Україна. Країна, яка навіть не має свого флоту. Розмотала в пір'я і вщент та загнала підводні човни в степу Балаклави армія, яка мала два катери — і ті в полоні.
Такої ганьби, такого приниження Росія не знала з часів… та яка там Цусіма, там хоч японська ескадра перевершувала ТТХ. Такої ганьби Росія не знала взагалі ніколи.
Це не просто воєнна поразка. Це саме розгром у найповнішому значенні його слова — ментальний, моральний, репутаційний, політичний, геополітичний і який ще хочете. Бо саме воєнного розгрому, як такого, не сталося. Бувай. Ось такий парадокс.
Але історія не терпить порожнечі. Вакуум має бути заповнений. І його буде заповнено. Туреччина вже зрозуміла це, заклавши собі нові судна. Вікно можливостей відчинилося. Україна має всі шанси стати морським лідером у регіоні. Вдумайтеся ще раз і це. Росіяни просто не розуміють, яка катастрофа з ними сталася. І всі, як і раніше, намагаються надувати щоки.
А розклад сил у регіоні вже змінився. Так, як було, більше не буде. І якщо не проґавити — то вже за кілька десятиліть говоритимемо "Чорне море" — а маємо на увазі "Україна".