Ескадрони смерті Вагнера. Що готує Путіну його пекельний кухар Євген Пригожин
"Фігура Євгена Пригожина стає дедалі помітнішою в інформаційному просторі Росії. Він уже не приховує безпосередньої причетності до ПВК "Вагнер", регулярно робить гучні заяви, намагається перемогти в апаратній боротьбі Сергія Шойгу та Валерія Герасимова. Пригожин формує собі образ популіста, беззастережно підпорядкований Путіну. А його вагнерівці готові стати "ескадронами смерті" для Росії в часи майбутньої турбулентності". Думка.
Пригожина можна назвати одним із символів путінізму. Двічі засуджений за крадіжки, він на початку 1990-х став бізнесменом у сфері громадського харчування, потім коло його бізнес-інтересів розрослося відповідно до зростання рівня доходів і впливу. Він знайшов вихід на Путіна та став йому корисним спочатку як ресторатор. Однак будувати об'єкти нерухомості Пригожину виявилося не дуже цікаво, він використав прихильність Путіна для формування медійної імперії, що обслуговує Кремль. Причому робить це не лише через власні медіа, а й завдяки "ольгинським тролям", які також стали одним із символів втручання під час президентських виборів 2016 року в США. У липні 2022 року Держдепартамент США оголосив винагороду 10 млн доларів за Євгена Пригожина, і цей факт, схоже, став для нього сигналом піти ва-банк. Зокрема, через публічну обіцянку втрутитися протягом mid-terms за океаном.
Усе більш інформаційно помітна приватна військова компанія "Вагнер" була відома й раніше, вона почала проявляти себе в 2014 році на Донбасі, потім "вагнерівці" (у російських медіа їх називають "оркестрантами") діяли в Сирії та низці країн Африки. Вони нагадують есесівців третього рейху, для яких створено власні правила поведінки та кодекс честі. Вбивство на камеру вагнерівця Євгена Нужина восени 2022 року з подальшою передачею кувалди Європарламенту є показовим прикладом поведінки Пригожина, який прагне позиціонувати себе над законом, кидати виклик наявним правилам. Паралельно він демонструє васальну відданість Путіну, чого має бути достатньо для вирішення особистих питань і збільшення впливу всередині російського істеблішменту. Тому його показова контрсистемність — це лише вміле використання стереотипів.
Тур Євгена Пригожина виправними колоніями Росії, куди він прилітав на гелікоптері з брязкальцями на куртці кольору хакі (Пригожин є Героєм Росії (!!!) та "героєм" так званих "ДНР" і "ЛНР"), став асиметричною відповіддю на поразку російської армії на Харківщині. Достеменно невідомо, чи попросив Путін свого довіреного кухаря оперативно поповнити ряди загарбників, проте важко уявити, що навіть у Росії ворота колоній і в'язниць відкрилися перед формально приватною особою.
За словами Джона Кірбі, у складі ПВК "Вагнер" перебувають 10 тисяч найманців і 40 тисяч звільнених для участі в бойових діях в Україні вчорашніх ув'язнених.
Деякі з них уже повернулися додому в мішках для трупів, і це були персонажі, які мали відбувати тривалі терміни ув'язнення за вбивство й інші тяжкі злочини.
Штурм Бахмута для Пригожина, що почався в липні 2022 року, став його особистим Сталінградом (у Росії, нагадаю, всерйоз обговорюють можливість повернення цієї назви місту Волгоград). Саме на Бахмут спрямовані атаки вагнерівців, і їхньою метою є далеко не завод шампанських вин, розташований у місті. Куди більше цікавлять бахмутські підземелля, де, щонайменше раніше, були значні запаси зброї. Проте продемонструвати ефективність своїх підопічних на полі бою Пригожину не вдається, звідси й новорічне відео про "500 ліній оборони" в Бахмуті. До того ж звернімо увагу, що "вагнерівців" у цьому напрямі навряд чи замінять російські армійці, звісно, якщо вони не самогубці.
Пригожин показово встановлює правила поведінки. В останні тижні він витіснив із інформаційного поля Рамзана Кадирова, і це може свідчити про прихильність російських спецслужб, яким через низку причин не імпонує господар Чечні. Пригожин продемонстрував солідарність із вагнерівцями, які дали публічну матюкливу характеристику начальнику російського Генштабу Герасимову. "Кухар війни" встиг відреагувати на поїздку Володимира Зеленського в Бахмут і продемонструвати, що в новорічну ніч він перебуває поряд із тими, хто з липня безуспішно штурмує Бахмут. Не забувши водночас випадково згадати, що своїх бійців привітав і Сергій Суровікін, командувач рашистами в Україні.
До речі, не зайвим буде згадати, що Пригожин протягом останніх років фінансував виробництво пропагандистських кінострічок "Турист" і "Пригрів", які прославляють вагнерівців, тому говорити про спонсора ПВК "Вагнер" як про польового командира не варто, наблизитися впритул до лінії фронту для нього надто ризиковано.
Влучний залп HIMARS у новорічну ніч по ПТУ в Макіївці, де розмістилися кілька сотень мобілізованих російських військових, подарував Пригожину хороший шанс для потужної інформаційної атаки на військове керівництво РФ. Відповідний досвід у Пригожина є: кілька місяців тому він разом із Рамзаном Кадировим "з'їв" командувача Центрального військового округу генерала Лапіна. Рецепт справді простий: хвиля в медіа у поєднанні з можливістю безпосередньо донести інформацію до першої особи.
Пригожин демонструє готовність ризикувати, спираючись на міф про результативність ПВК "Вагнер", що не має об'єктивних підтверджень.
Він уміло створює ситуаційні союзи задля досягнення власної мети, використовуючи образ "людини не з системи". І цю несистемність продовжує транслювати в російське суспільство, ніби кажучи тамтешнім люмпенам: "Я один з вас, просто мені пощастило трохи більше".
Чому Пригожин вигідний Кремлю? Десять років тому його структури дбали про зачистку медіаполя РФ і руйнували зсередини російську опозицію, з 2014 року виконували "делікатні доручення" зі зброєю в руках. Пригожин допомагає Путіну будувати країну-штрафбат, ніби відсилаючи жителів Росії назад у сталінські часи. Залишилося хіба що перевидати книгу "Про смачну та здорову їжу", щоб досягти кращого ефекту реконструкції. Різкими заявами на адресу російських генералів і шпилькою про "еротичні фантазії" Медведєва Пригожин формує собі образ популіста а-ля мілітарі, беззастережно підпорядкованого Путіну. А його вагнерівці готові стати в разі потреби "ескадронами смерті" для Росії за часів майбутньої турбулентності.