У Росії всплив Медведчук. Навіщо Кремль випустив його статтю
"Вчора Кремль випустив у ЗМІ статтю Медведчука. І це мене здивувало. Справа в тому, що перспективи Медведчука в Україні такі самі, як і у Януковича — ніякі. Їхня доля пенсіонерити на свої корупційні гроші в Росії і увійти в історію, як продажні лузери. І все-таки стаття вийшла. Думаю, є дві причини". Думка.
В історії з виходом статті Медведчука мене цікавило лише два моменти. Навіщо його справді дістали з небуття? А ще мене цікавить те, хто реально готовий в Україні підтримати амбіції цієї мерзоти серед еліти та сепарів? Відповіді на перше запитання у мене поки що немає. Можливо, це якась гра в довгу і заявка на "уряд в екзилі", де Медведчук, Азаров, Янукович та інша шушера, що втекла до Росії, а тепер слухняно виконує всі команди Кремля. Можливо, це тестування реакції на появу Медведчука у медіаполі. Є й інші припущення. А ось на друге запитання я вже маю відповідь.
Я витратив майже годину на моніторинг сепарських пабліків різного охоплення і можу з упевненістю сказати, що для абсолютної більшості тієї публіки стаття була нецікавою, а Медведчук для них уже постать ганебна і маргінальна. Немає в нього ні підтримки серед електорату, ні готовності йти за ним навіть по команді Кремля, ні сприйняття його як лідера. Смішно, що й у самій Росії місцеві експерти дивляться на Медведчука із сумнівом, бачачи його абсолютну фальшивість та відсутність харизми. До речі, сама стаття настільки нудна, шаблонна та нещира, що її критикують навіть ті, на кого вона розрахована. Мікс зі старих тез і банальностей, без родзинки чи бодай якоїсь новизни. Підтримка такого тексту можлива лише за гроші чи за командою.
Схоже, що це ще один прорахунок Кремля. І це наводить на думку, а чи не надто багато в нього прорахунків за останній рік? Тому, що така кількість тактичних та стратегічних помилок, які зробили Путін та його оточення за останній рік, свідчить про те, що у них явна проблема з оцінкою реальної ситуації, з прорахуванням перспектив та відсутній реальний план подолання проблем. Для України це добре. Тому, що рано чи пізно кількість помилок стане критичною і колос на глиняних ногах впаде під їхньою вагою. А нам його просто доведеться підштовхнути. І ми це зробимо.