Прапор — буде. Наслідки ракетного удару по Львову очима очевидця
Не всі результати варварського ракетного удару по Львову видно зі сторони. Блогер Сергій Іванов-Малявін, який живе в місті, описує наслідки російського терору так, як бачить їх.
Дивним чином наслідки вибухів можна виявити за кілометри від місця прильотів.
Наприклад, вибуховою хвилею вибило вікно на цокольному поверсі мого будинку, у внутрішньому колодязі будівлі. А ми далеко.
Будинки, в один з яких влучили і де вбили п'ятьох людей, теж утворюють колодязь — на кшталт бублика, з єдиним прорізом. Тож вибухова хвиля опинилася без виходу.
Нині весь цей великий двір заповнений сотнями людей: у центрі розставлено столи з безплатними напоями та їстівним дріб'язком, мешканців тут майже немає — вони всередині намагаються впоратися з розгромленими квартирами, багато волонтерів, рятувальників, роззяв, репортерів.
Камери західних каналів сфокусовані на кутовий будинок, верхні поверхи якого являють собою завислу над землею воронку. Ці кадри ви і побачите.
Але і весь периметр будівель зруйнований зсередини.
Крізь гуркіт генераторів чути поодинокі удари молотків, люди поспішають закрити зяючі отвори, де раніше були рами, плівкою і фанерою. Двері теж понівечені й вирвані. Хто міг, покликав родичів, знайомих, витягли заощадження на чорний день і латають життя. У автомобілів, що стоять біля під'їздів, лобові стекла вдавлені, на деяких дах пішов хвилею. Ті, що припаркували ближче до вибуху — металобрухт.
А на дальньому зовнішньому боці працюють уцілілі магазини та кафе. Вулиця на сотні метрів перекрита і заставлена спеціальною технікою.
Вивернуті вікна та двері в ближніх висотках, особливо на трьох-чотирьох верхніх поверхах. Подекуди теж дзижчать інструменти — допомога від міста прийде не скоро і мешканці роблять, що можуть, самі.
Ці будинки — біля Стрийського парку, завидне для забудови місце. По сусідству зводили сучасні ефектні будівлі, будівництво триває, а вже готові потрапили під роздачу. Не все буде на фото.
Неподалік школа, в якій навчався мій онук, і будинок, де жила донька. Тут теж руйнування. Не знімаю нічого — не хочу їх у Берліні засмучувати. У кутовий будинок цієї вулиці, озираючись, входять мешканці, над ними, поверхом вище, жінка закриває чимось порожній прямокутник стіни. Таких дірок у будинку... та майже всі.
У парку відпочинку крутяться каруселі, верещать старі механізми атракціонів, черга за морозивом. На тенісних кортах юнаки проводять тренування. Над ними, я знаю, розмовляв уранці, господарі прибирають будинок від скла, що впало на трьох поверхах.
П'ятдесятиметровий флагшток сьогодні без державного прапора. Але прапор — буде.