Вирішальної битви до кінця року не буде. Як бачить розвиток подій на фронті американський генерал
Колумніст The Washington Post Макс Бут передає свої враження від спілкування з американським відставним генералом про війну в Україні. Його співрозмовник вважає, що вирішальні битви війни відбудуться наступного літа — і самі США насамперед винні в тому, що цього не сталося раніше.
Деякі військові чиновники США, схоже, здивовані тим, що український контрнаступ не призвів до швидкого прориву та за допомогою анонімних висловлювань у ЗМІ покладають провину на українських військових. Бригадний генерал армії США у відставці Марк Арнольд, навпаки, анітрохи не здивований повільними темпами наступу, але він звинувачує в цьому американців, а не українців.
Арнольд, життєрадісний колишній офіцер спецпризначенців, який тричі побував в Іраку й Афганістані, провів багато часу поблизу лінії фронту, консультуючи українських військових (за власний кошт). Він поїхав під враженням від професіоналізму та настрою української армії, але водночас усвідомив обмеженість навчання й обладнання, які надав Захід.
Уперше я зустрів Арнольда в Києві у травні. Ще тоді, за кілька тижнів до початку українського контрнаступу, він говорив мені, що українці не зможуть здійснити прорив цього року. Однак він був і залишається оптимістичнішим щодо перспектив вирішальних операцій наступного року.
Повернувшись із Києва, я зберіг зв'язок із Арнольдом і знайшов у ньому послідовний зразок реалізму. Ще 23 червня, на самому початку контрнаступу, він написав мені електронною поштою: "Я, як і раніше, дуже скептично ставлюся до того, що цього року станеться вирішальна битва, яка матиме істотний вплив на перемогу України. Це може статися наступного літа, коли більша частина маневреної техніки прибуде з НАТО в Україну".
Зовсім нещодавно він поскаржився: "Українцям не вистачає мобільності, необхідної для прориву щільних мінних полів і загороджень. Механізовані піхотні та бронетанкові батальйони армії США мають у кожній ротній команді танки з лопатями для розмінування та важкі катки. В українців цього немає".
Українцям не вистачає не лише засобів розмінування. Минулого тижня Арнольд написав мені електронною поштою: "Якщо зібрати всі бойові машини "Бредлі", танки "Леопард-2" і "Челенджер-2", а також іншу техніку, українці зможуть укомплектувати тільки одну бригаду. Тільки шість із приблизно 350 батальйонів сухопутних військ пройшли загальновійськову підготовку в НАТО". За його словами, цього просто недостатньо для рішучих зрушень.
Українські бійці відчувають ще більші труднощі через відсутність переваги в повітрі. У багатьох випадках російські ударні вертольоти нападали на українські бронетанкові підрозділи, які намагалися розмінувати мінні поля, сповільнюючи їхнє просування до мінімуму.
Тоді як дехто в Сполучених Штатах критикує поведінку Києва в контрнаступі, який, схоже, нарешті набирає обертів, Арнольд цього не робить. "Американським військовим було б важко домогтися набагато кращих результатів без панування в повітрі й артилерійських систем великої дальності, — сказав він мені. — Я задоволений прогресом, який українці продемонстрували на сьогодні".
Арнольд відкидає багато критичних зауважень із боку Пентагону, зокрема, звинувачення в тому, що українці перенаправили занадто багато ресурсів до Бахмута. Він стверджує, що наступ там "не вимагав великих обсягів механізованої техніки" та що "українські операції в різних географічних регіонах необхідні для зв'язування російських військових ресурсів і захисту українських територій на північному сході".
Дехто в Пентагоні, очевидно, хоче, щоб українці йшли на важкі втрати, атакуючи російську оборону прямо в лоб. Але Арнольд вважає, що українське командування зробило правильний вибір, діючи обережніше. "Потрібно розумно оцінювати й витрачати людські ресурси під час контрнаступу, водночас очікуючи на прибуття більшої частини бронетехніки та механізованої техніки наступного року", — сказав він мені.
Аргумент Арнольда про те, що Київ може домогтися ще більших успіхів наступного року, суперечить припущенню деяких американських чиновників про те, що у 2023 році настав кінець українського наступу. "Ми створили цю сталеву гору для контрнаступу. Ми не можемо зробити це знову", — сказав Wall Street Journal один із колишніх чиновників США.
Але чи так це насправді? Захід нарощує виробництво боєприпасів: армія США очікує, що випуск 155-мм артилерійських снарядів збільшиться з 24 000 за місяць цього року до щонайменше 80 000 за місяць наступного. На той момент в українців також мають бути танки М-1 і винищувачі F-16. Ба більше, українські війська, які взяли участь у цьому контрнаступі — і ті, що вижили, — стануть набагато більш досвідченими та майстерними в наступальних операціях.
Звісно, у росіян буде можливість відновити свою оборону за зиму, але, просуваючись далі на південь, українці зможуть вивести більше російських ліній постачання в Криму та на півдні України в зону дії високомобільної артилерійської ракетної системи HIMARS, перешкоджаючи зусиллям Росії з поповнення запасів узимку.
Арнольд із оптимізмом дивиться на те, що українці зможуть прорватися наступного року — за умови, що вони отримають більше підготовки й обладнання, ніж отримали цього року. "Якщо адміністрація Байдена зацікавлена в припиненні цієї війни, — сказав він мені, — то вона надасть зброю дальньої дії (армійську тактичну ракетну систему, протикорабельні ракети "Гарпун", дрони "Ріпер", F-16), більше бронетехніки — бронетранспортери М113, бойові машини "Бредлі" й танки "Абрамс".
Але справа не лише в збільшенні кількості зброї. Українські військові також потребують додаткового навчання. "Західна підготовка українських військових за останні 15 місяців на 85 відсотків складалася з базової підготовки, на 5 відсотків — із підготовки командирів невеликих підрозділів, і на 10 відсотків — із підготовки батальйонів, — каже Арнольд. — Ці зусилля дали змогу підготувати менш ніж 5 відсотків сухопутних військ України — і майже нікого з офіцерів рівня батальйону та вище". Результати цієї недосвідченості проявилися в уповільненні темпу початкового контрнаступу.
Арнольд лобіював в українському Генеральному штабі та Міністерстві оборони ідею найняти відставних західних офіцерів для навчання бригад усередині України, а не примушувати їх вирушати в інші країни, оскільки це дасть змогу швидше підготувати більше підрозділів. Він вважає, що також важливо навчати особовий склад корпусів виконання командних функцій вищого рівня, щоб вони могли ефективніше маневрувати в бою. Спочатку навчанням мають керувати відставні західні офіцери, але вони навчать інструкторів, щоб українці самі могли проводити такі курси. Арнольд також намагається залучити кошти приватного сектору для розширення підготовки й оснащення бойових медиків.
"Мене засмучує, а для українців болісно те, що Захід здатний зробити набагато більше, щоб допомогти покласти край війні, але ми цього не робимо", — сказав мені Арнольд.
Це необхідно змінити. Замість того, щоб стати жертвою "одержимості короткостроковою війною" американських військових — тих, хто уявляє, що кожна війна швидко закінчиться, — адміністрації Байдена було б розумно підготувати українців до більшого успіху в майбутньому, навіть якщо вони не зможуть досягти всіх своїх цілей під час цього контрнаступу.