Кремль схибив. Що не так з новим головним російським опозиціонером Надєждіним
У Росії з'явився новий опозиційний кандидат у президенти — Борис Надєждін. Насправді, стверджує журналіст Вадим Денисенко, цей продукт путінської системи, щоправда, може перетворитися на неконтрольовану одиницю
Інтервʼю Надєждіна. Новий поворот чи лебедина пісня?
Борис Надєждін дав програмне інтервʼю, в якому заявив, що першим ділом зупинить війну, але не збирається віддавати захоплені території. Власне, якщо відкинути тезу про припинення війни, він говорить все те, що й Путін, за двома відмінностями: він не вважає НАТО абсолютним злом і по захопленим територіям (крім Криму), можливо, проведе референдум. Сакраментальна фраза "ми не знаємо, де буде лінія фронту" — актуальна для Надєждіна.
Отже, що все це означає?
- Надєждін — кандидат від системи, і всі його дії так чи інакше погоджені системою. Він не схожий на людину, яка отримала запаморочення від 100 тисяч підписів. А тому це інтервʼю — погоджене з Кремлем. Повторюся: програма Надєждіна — це повна калька ідей Путіна, за винятком того, що НАТО не є екзистенційною загрозою. Російський антивоєнний демократ — погоджується в усьому з Путіним, крім НАТО. І така калька може зіграти непоганий жарт з російською владою.
- Головна інтрига сьогоднішнього дня — допустять його до виборів чи ні. Якщо не допускають, це інтервʼю — класична лебедина пісня, де політик говорить: ось це моя програма, але мене не допустили. Тим більше, що перед нами вчора вже розіграли комедію з лідером партії "Нові люди", який поставив підпис в підтримку Надєждіна і гордо "нестиме прапор" знятого кандидата.
- Якщо Надєждіна допускають до виборів, то тут ми можемо отримати певний демарш еліт, які виступають проти одноосібного імператорського правління Путіна з обнуленням домовленостей і гарантій. Поки, якщо чесно, дуже складно уявити собі обʼєднання цих самих еліт в такому сміливому крокові. Тому, поки більш вірогідно, що навіть, якщо допустять Надєждіна, то тільки для того, щоб спустити на нього всіх своїх цепних псів.
- При цьому всьому, треба розуміти: ще пару тижнів тому ніхто навіть не розраховував, що нікому не відомий і системний Надєждін може почати отримувати підтримку від всіх, від кого тільки можна, і обʼєднає непоєднуваних виборців (усіх тих, хто стомився від Путіна).
Тут з однієї сторони ми бачимо чіткий промах команди, яка формувала списки кандидатів у Президенти (команда Кирієнка). Промах полягає в наступному: з однієї сторони, треба забезпечити Путіну результат в 85%, а з іншої — показати в списку хоч когось із опозиції (незгодні з Путіни складають 22-23%). Група Кирієнка боялася зареєструвати 3-4 опозиціонерів, бо на всіх інших системних кандидатів (КПРФ, ЛДПР, "Нові люди") не вистачило б голосів, бо кожен з них мав би отримати щось в районі 4-5%, і ризикнули висунути єдиного "опозиціонера". І як результат, мають зараз проблему, яку треба вирішувати. Або точніше: росіяни наступили на граблі Лукашенка.
Станом на зараз Надєждін — системний кандидат, який погодився грати в гру, запропоновану Кремлем. І уявити собі, що він стає Тихановською, поки складно. Але протягом останніх тижнів ми бачимо, як система не може тримати удар. Тому, в разі допущення до виборів, Надєждін справді може повторити подвиг Навального (не Тихановської) і взяти хороший результат у столицях. Це саме той момент, коли хвіст (виборець) виляє собакою (владою, яка вважає, що все контролює і не бачить втоми суспільства). Тому владі потрібно його не допускати. В іншому випадку — Кремль може просто підсунути свиню Путіну. А той, хто підсуне (хто запевнить Путіна, що все під контролем), стане ворогом номер 1.
Отже, Україні було б вигідно, щоб Надєждіна допустили до виборів. Тоді у нас був би варіант, при якому існує вірогідність електорального бунту.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.