Кінець нафтового експорту. Чому Україні треба бити по нафтозаводах Росії
Воєнний кореспондент Богдан Мірошников наголошує на характерній деталі останніх українських ударів по російських об'єктах. Пріоритетом стають портові нафтогазові термінали — тим самим, завдається удару по життєво важливому для Росії експорту.
Кілька днів тому був накритий нафтовий термінал у Ленінградській області.
Зараз — НПЗ у Туапсе.
Що поєднує ці дві події?
Експорт нафти.
Через НПЗ у Туапсе проходять труби до нафтового термінала.
Судячи з характеру пожежі, то бавовна сталася не на резервуарах з готовою продукцією, а на розподільчому вузлі або вакуумній установці. І це гарно.
Адже нафти у них безліміт, а специфічне обладнання для ремонту в умовах санкцій поставити буде довго та проблематично. І по ціні х3-5.
Та сама історія була в Усть-Лузi.
А на Чорному морі наступний НПЗ з портом поруч знаходиться у Новоросійську. І ще Тамань, що біля Керчі. Куди вже прилітало поруч.
Більше на Чорному морі у ворога інфраструктури (окрім трьох вищезгаданих портів) для експорту нафти немає.
Висновок дуже простий — якщо партнери не можуть, бавовна допоможе. Ми вводимо свої санкції проти ворожої нафти.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.