Вибори в США винні? Чому Шольц відмовився дати Україні ракети "Таурус"
У США все йде до того, що вибори президента знову зведуться до з'ясування стосунків Джо Байдена й Дональда Трампа. Гострота протистояння така, що американське суспільство дедалі менше думає про Україну, нарікає політолог Максим Ялі.
Трамп очікувано переміг на праймеріз у "супервівторок". Уже пораховано голоси в 14 з 15 штатів, де відбулися вибори. Скрізь, крім невеликого штату Вермонт, перемогу здобув Трамп.
Наступний крок — його єдина конкурентка Гейлі знімає свою кандидатуру.
А ось далі велике значення на підсумок президентських виборів у листопаді матимуть рішення суду в кримінальних справах, суди в яких ще не закінчено.
Згідно зі соцопитуваннями, ті виборці, які не є його затятими фанатами, не проголосують за нього, якщо його буде визнано винним за кримінальними статтями.
На це, до речі, від початку й розраховували політтехнологи Байдена.
У те, що обидва знімуть свою кандидатуру на користь молодших кандидатів, я не вірю.
Трамп надто жадає взяти реванш за "вкрадену перемогу" у 2020-му.
У Байдена з'явилися реальні шанси на перемогу.
На кону стоїть занадто багато.
Тож попереду, впевнений, найбрудніші вибори з непередбачуваним фіналом, за підсумками яких може статися набагато глибший розкол в американському суспільстві.
Погана новина для нас — про Україну дедалі менше говоритимуть і приділятимуть їй дедалі менше уваги.
Тож якщо в найближчий місяць-півтора Конгрес не проголосує за виділення нового пакета військової та фінансової допомоги Україні, то шанси на її отримання до виборів у листопаді стануть мінімальними.
Із усіма наслідками, що випливають, на фронті.
Що в підсумку може призвести до підштовхування з боку Білого дому Зеленського до переговорів із РФ, щоб "зафіксувати прибуток" якраз напередодні виборів і представити це як головну "перемогу" Байдена на зовнішньополітичній арені.
Наші європейські партнери, особливо Німеччина й тим паче інші "орбани" та "фіци", аплодуватимуть стоячи.
Саме тому Шольц відмовляється надати Україні далекобійні ракети "Таурус", навіть попри те, що бундестаг дав добро. Він, як і багато європейських політиків, теж уже думає про наступні вибори й дивиться насамперед на думку виборців. А вона, на жаль, не на боці України.
Усі занадто "втомилися" від війни в Україні й не думають про наслідки для своїх країн, якщо Путін переможе.
А нових "Черчиллів" і "де Голлів" серед європейських лідерів, на жаль, немає і не передбачається.
Складні часи народжують сильних лідерів. Хороші часи — слабких.
У Західної цивілізації, частиною якої ми так прагнемо стати, був надто довгий період хороших часів.
Але цей період закінчується.
І як довго він ще триватиме, вирішується якраз зараз в Україні.
На жаль, далеко не всі політики Заходу, насамперед США, це усвідомили.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.