Поразка, але не розгром: що насправді трапилося під Авдіївкою – і що буде далі
Військовий кореспондент Богдан Мірошников аналізує хід Авдіївської операції та виділяє причини втрати міста. Але водночас зазначає винятковий героїзм українських воїнів, які здійснили справжнє диво
По-перше, дякую всім нашим рексам, які боронять авдіївський напрямок та не дали окупантам просунутися далі у бік Карлівки-Курахового-Покровська під час цієї наступальної кампанії ворога.
Активна фаза всієї операції проходила у 2 етапи:
- кінець вересня — кінець грудня;
- середина січня — середина березня.
І фаза
Під час першої фази ворог вів бої по радянським методичкам та дотримувався канонів радянського мислення оперативно-тактичної думки.
Йшлося про те, що ворог буде швидким рухом з обох флангів змикати кліщі та візьме наш гарнізон в оточення. Після приблизно 8-ми невдалих спроб "бліцкригу" та важких втрат, окупанти перейшли до поступового просування.
Але в обох випадках, загальна думка не змінилася. Вони планували:
- Рухом з дирекції Водяне-Опитне просуватися до Сєверного-Тоненького, а з боку Красногорівки — на Степове та Бердичі.
- Після запланованого успіху по обом напрямкам, вони планували вийти назустріч угрупуванням в Орлівці.
Це була спроба організувати щось на кшталт "Малого Сатурна".
Під кінець грудня вони зрозуміли безперспективність цих дій наявними силами та засобами ті пішли на "оперативну передишку", поповняючи угрупування. Головним "перевалочним пунктом" стала Новоселівка 2-га.
ІІ фаза
Другий етап розпочався приблизно 10 січня з накопичення окупантів у Спартаку, Камʼянці та Красногорівці. Це були три різні угрупування, перед якими стояли різні завдання.
З того, що було далі, очевидно, що російське командування відійшло від шаблонів радянської школи та навіть проявило креатив.
Був докорінно змінений підхід до подальшого бачення всієї операції та вибору оперативно-тактичних методів планування та ведення бою.
Першими у ІІ фазі до бою вступили ті, хто накопичувався у Спартаку та Красногорівці. Вони рушили за такими дирекціями:
- Північно-східні околиці Спартака-Царська Охота-вул. Соборна (Авдіївка).
- Красногорівка-Степове та Красногорівка-Веселе-очисні споруди.
Як тільки перше угрупування зайшло в тил оборонцям "Царської охоти" (так-так, та сумнозвісна труба), а друге захопило очисні споруди південніше Красногорівки, до бою ввели третє угрупування. Ключове.
Їх завдання полягало в тому, щоб швидким рухом дійти до Авдіївського карʼєру (північна частина), звідки потім так само швидко здійснити РОЗРІЗАЮЧИЙ удар у бік ресторану "Бревно" та пожежної частини.
І це їм, на жаль, вдалося. Наш гарнізон був розділений на 2 частини, а також був перерізаний логістичний шлях з Ласточкиного.
Тобто вони ізолювали райони оборони на Коксохім та центрально-західну частину міста.
Після чого був захоплений "Зеніт", а наш гарнізон з центру міста пішов у мікрорайон "Хімік". На той час шлях до Сєвєрного щільно прострілювався та його використання було майже неможливим.
Гарнізон на АКХЗ перебував у трохи кращому становищі, але окупанти наростили інтенсивність застосування КАБів (в основному КАБ-1500) по заводу. Наші ключові позиції там були зруйновані.
Саме із сукупності цих подій в обох частинах Авдіївки, на допомогу прийшла "пожежна команда" у вигляді 3 ОШБр, яка змогла тимчасово розблокувати шляхи відходу обидвох гарнізонів та забезпечити їх вихід. Не все пройшло гарно, і вийти вдалося не всім. Але було збережено життя та здоровʼя переважної більшості авдіївського гарнізону.
Всі подальші події були вже наслідком втрати Авдіївки.
Наразі нашому війську вдалося вирівняти фронт по р. Дурна та все ще вдається тримати західну частину Бердичів.
Чому так сталося?
Я вже якось казав, що ми платили за помилки річної давнини.
Взимку-навесні 2023 внаслідок серії помилок та потужного тиску ворога було втрачено Красногорівку, Камʼянку, Опитне та Водяне. Навколо Авдіївки сформувалися кліщі з обох флангів. Було тільки питанням часу, коли ворог почне тут наступальну операцію.
Сказати, що з цим нічого не намагалися робити — не можу. Бо на початку вересня 2023 наші воїни намагалися відбити Опитне. Ворог на той час вже накопичувався у Спартаку, Яковлівці, Красногорівці, Камʼянці, Веселому та Новоселівці 2-й. Рішення спробувати відбити Опитне було прийнято запізно.
Окрім того, наша операція у Запорізькій області влітку вплинула на кількість доступних резервів "під рукою".
Перші потужні атаки відбивалися взагалі наявними силами у самій Авдіївці, без залучення резервів. Тільки ближче до початку листопада проблема почала частково вирішуватися, хоча не до кінця.
Але знову було пізно. Ворог на той момент зміг захопити ключові рубежі для подальшого продовження операції.
Увесь цей час найголовнішою проблемою була відсутність нормального та стабільного доукомплектування бойових бригад свіжими підрозділами. Гостро не вистачало людей та техніки. А потім — ще й боєприпасів.
110, 59, 53 та Окрема Президентська бригади стояли на напрямку найдовше. Всі — без ротацій. А деякі до Авдоса встигли побувати і в інших гарячих точках. Також без передишки.
Але.
Не дивлячись на все вищезазначене, я вважаю, що наше військо зробило диво!
Підсумки нашої оборони — це реально досягнення наших воїнів, адже ворог задіяв такі сили, яких би вистачило, щоб захопити країну розміром з Бельгію.
А тут — максимальне просування ворога склало до 13 км (від Камʼянки та до захопленої території західніше Тоненького). За 5,5 місяців важких боїв. Понад 100 тисяч о/с в окупантів на піку.
Ворог не підібрався до Курахового чи Карлівки. Тому перейшов до тактики тероризму, випускаючи десятки КАБів по цивільній інфраструктурі у цих містах.
Що далі?
Я думаю, що зараз бої все ж набудуть більше позиційного характеру, оскільки і боєздатність ворога, і рельєф місцевості з нашого боку, не дозволяє без суттєвого поповнення ворогом підрозділів, продовжувати оперативно-тактичну операцію.
Бої там вже зводяться до тактичного рівня.
Але час покаже.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.