Дорогий і дешевий бензин. Через що АЗС можуть знижувати ціну палива
Не варто надто довіряти тим, хто спокушає вас дешевим бензином, попереджає експерт паливного ринку Сергій Куюн. Він звертає увагу на три головні способи оптимізації ціни палива, поширені в Україні.
Яка вартість дешевого бензину?
Розльоту цін на колонках у 10–15% ви не побачите ніде в Європі, де ціни можуть відрізнятись на 1–2 "євро-копійки". Виключення — "холодні" АЗС або станції самообслуговування, де ціна менша через відсутність персоналу, але це до 2 грн/л на наші гроші, а не 7–8 грн.
Чому ж в нас таке? Систематизуємо основні методи "оптимізації" вартості пального. Якщо стисло, то всі ці дива — від відсутності належного технічного та податкового контролю з боку держави.
1. Несплата податків. Я систематично показую податкове навантаження мережами АЗС. Правило одне — у мереж з мінімальними цінами на пальне мінімальне податкове навантаження й навпаки. Різниця у податках між "соціально орієнтованими" та "дорогими" АЗС — в середньому 2 грн/л.
Більшості клієнтів на цей чинник байдуже, бо йдеться про власну кишеню. Хоча фактично у них непомітно забирають ці гроші з іншої кишені.
2. Якість (читай "бодяга"). Стосується переважно бензину, бо набодяжити дизпальне складно (хоча деякі бариги примудряються відмітитись й тут, додаючи дизельну фракцію з мініНПЗ). Лабораторні перевірки "соціального" бензину, які мені доводилось бачити останнім часом, свідчать про додавання 10–15% спиртів — легкої сполуки, яка збільшує не тільки обсяг продукту, але й розхід пального. У своїх розрахунках я оцінив перерозхід у скромні 7,5% (4 грн/л), хоча доводилось чути оцінки на рівні 10–12%.
Вартість ремонту машини я не враховував, бо це дуже індивідуально.
3. Недолив. На жаль, скарг на це явище, яке, чомусь мені здавалось, назавжди залишилось у 90-х та "нульових", останнім часом стає все більше. Точкові заміри говорять про те, що найбільш часто й найбільш об’ємно недоливи практикуються на так званих "бочках". Воно й не дивно, адже це повністю нелегальні об’єкти, які ніхто не контролює. Свою непривабливість треба перекривати привабливою ціною, а тому пускаються вони у всі тяжкі. Сягають недоливи 2–3%, завдяки чому ціна "покращується" на 1–1,5 грн/л.
Бочки та зачухані АЗС по посадках й у промзонах також мають змогу продавати дешевше через відсутність інвестиційної складової, що фактично означає "економію" на безпеці цих апріорі не дуже безпечних об’єктах.
Отже, якщо просумувати всі чинники "оптимізації", а фактично намахування держави та споживача, то "дешеве" пальне вже не виглядає таким й дешевим. Насправді воно коштує стільки ж або навіть дорожче, ніж у відомих національних мережах. Відповідно "дороге" пальне не виглядає таким вже й дорогим. АЗС, які торгують "дешевим" пальним й фактично без класичної націнки, заробляють на недоливах та несплаті податків до 3,5 грн/л на дизелі та до 7,5 грн/л на бензині, який до того ж і бодяжать.
Резюме: не рекомендую вірити в дива. Ці фокуси полягають або в обкраданні держави, або в обкраданні самого споживача. Але здебільшого — всіх одразу.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.