Загрузли під Великою Новосілкою: чому сповільнився наступ РФ на південній ділянці фронту

Сьогодні розглянемо ситуацію на Времівському напрямку, конкретно в районі Великої Новосілки, адже принципових змін на Курахівському чи Покровському напрямках не відбулося, принаймні упродовж останніх трьох діб.

Поточна ситуацiя

Щодо поточної ситуації, то протягом останніх 1,5 місяця вона, очевидно, різко погіршилася. Насамперед на Времівському напрямку. Противник у цій смузі у взаємодії з військами 68-го АК та 8-ї ЗВА УВ "Юг" зумів форсувати річку Кашлагач західніше від м. Вугледар, а також прорватися в районі с. Золота Нива у північному та північно-західному напрямках.

Це, в свою чергу, призвело до того, що противнику вдалося зайняти обширний район місцевості, зокрема м. Вугледар (відповідно, повністю ліквідувавши наш Вугледарський плацдарм/виступ і зняти безпосередню загрозу м. Волноваха), північніше від р. Кашлагач.

А головне — вийти з півдня до р. Сухі Яли, створивши безпосередню загрозу охоплення й обходу наших військ у всьому Курахівському виступі.

Це також призвело до того, що противник спромігся обійти с. Велика Новосілка (один із ключових районів оборони ЗСУ на цьому напрямку) на широкому фронті, зі сходу та півночі й створити безпосередню загрозу локального (тактичного) оточення наших підрозділів як в районі с. Ганівка, Успенівка, так і південно-західніше — в районі с. Макарівка.

На сьогодні УВ "Восток", по суті, створили південний фас (фланг) більшого (оперативно-тактичного) охвату (у взаємодії із військами УВ "Центр", які наступають на Покровському та північному флангу Курахівського напрямків) наших військ, що діють обабіч траси Запоріжжя — Донецьк.

Станом на вчорашній ранок противник намагався продовжити й розвинути свій наступ у зазначеній смузі…

Як мені відомо, командування противника активно прагне прорватися майже у всіх ключових пунктах цієї ділянки — у селищі Сухі Яли, в районі с. Константинопольске та Янтарне, а також наполегливо атакує через с. Трудове у бік Успенівки.

Наразі немає відомостей про те, що противнику таки вдалося прорватися за р. Сухі Яли, але очевидно, ЗСУ ведуть важкі та виснажливі бої по всьому цому рубежу (тобто по р. Сухі Яли).

Ситуація ще більше ускладнюється тим, що з півночі на Успенівку наступають з боку с. Дальнє передові підрозділи 20-ї мсд 8-ї ЗВА, фактично прямо на тактичні тили наших підрозділів, які ще обороняються східніше від неї…

Чесно кажучи, я вважав, що передові підрозділи ЗСУ відійдуть ЗА Успенівку ще 2-3 доби тому, бо очевидно, що подальше утримання с. Романівка, Ганівка й Успенівка цілком загрожує їм оточенням. Але на момент написання цього огляду вони вперто продовжували там оборонятися із майже "перевернутим" фронтом.

Західніше, очевидно, передові підрозділи 40-ї обр МП противника, навіть після того, як їх відкинули в районі с. Новий Комар, продовжують свої спроби пробитися за напрямками Роздольне — Новоочеретувате та у бік того ж с. Новий Комар.

Сенс цих дій також цілком зрозумілий — противник прагне перерізати ОБИДВІ основні дороги, які ведуть із с. Велика Новосілка на північ. Одну, на с. Багатир, він уже перерізав південно-східніше від с. Роздольне, а спроба перерізати ще одну, яка веде у бік с. Комар (зайнявши с. Новий Комар), поки що для нього невдала.

Продовжуються й атаки 36-ї ЗВА (37-ї омсбр, 5-ї отбр) противника просто зі сходу та півдня на саме с. Велика Новосілка. Вони також, після захоплення с. Благодатне, поки що безрезультатні. Прорватися у межі Великої Новосілки противнику наразі не вдається (або, принаймні, на момент написання огляду).

60-та омсбр противника, очевидно, за підтримки якихось окремих підрозділів 34-ї омсбр намагається затиснути наші підрозділи, які обороняються південніше від Нової Новосілки, в районі с. Макарівка та с. Нескучне, шляхом невдалих атак через річку Мокрі Яли, у загальній дирекції зі сходу на захід.

У цьому сенсі інше формування цієї армії (5-ї ЗВА), її 127-ма мсд після захоплення с. Рівнопілля та просування до околиць Новодарівки, очевидно, "пригальмувала". Однак її передові підрозділи, ймовірно, продовжують атакувати на вузькій ділянці між Рівнопіллям та Макарівка, явно намагаючись витіснити наші підрозділи з с. Макарівка під загрозою їхнього локального (тактичного) оточення.

Отже, якщо узагальнити поточну ситуацію на Времівському напрямку, то її варто охарактеризувати як досить складну, однак далеко не критичну…

Узагальнення

Якщо торкнутися більш узагальнених оцінок і висновків, то у вічі впадають одразу декілька речей.

Противник, прорвавши нашу оборону майже на всю тактичну її глибину на ділянці між Золотою Нивою та Вугледаром кілька тижнів тому, так і не скористався у повній мірі можливостями, які це йому давало (нижче поясню, чому я так думаю).

Очевидно, у оперативному сенсі, російське командування припустилося помилки, коли планувало дії проти всього нашого Курахівсько-Вугледарського виступу (плацдарму) наприкінці літа, розподіливши основні резерви та ресурси на користь саме свого північного флангового угрупування військ (УВ "Центр"), а не південного (УВ "Восток"). Хоча, заради справедливості, варто сказати, що воно мало для цього усі "формальні" підстави.

Як це не парадоксально, але на даний момент ціла низка рішень командування УВ "Восток" противника, зокрема й, очевидно, спрямування частини сил його правого флангу та центру саме на район оборони ЗСУ у с. Велика Новосілка, з погляду оперативної доцільності, на даний момент здаються, скажімо так, спірними…

Тепер поясню, що саме я маю на увазі.

Маючи тактичний прорив у смузі дії сил правого флангу УВ "Восток" кілька тижнів тому (будьмо відвертими, на ділянці Золота Нива — Вугледар, коли противник форсував р. Кашлагач і почав стрімко просуватися на північ західніше від Вугледара, наш фронт просто "посипався"), противник зумів у загальному вимірі просунутись лише на глибину 18,5-18,7 км, та й то не в самому оптимальному та доцільному для себе напрямку.

Я цілком розумію, що командування УВ "Восток", очевидно, маючи одним з основних завдань "згорнути" оборону ЗСУ перед фронтом 8-ї ЗВА та 68-го АК, зробило "точкою докладання головних зусиль" наступ на правий фланг наших підрозділів, які на той момент вперто оборонялися в районі Костянтинівки, а потім Єлізаветівки. Й тому вони, маючи перед собою цілий набір можливостей (напрямків для подальшого просування), вирішили та стали це робити саме у напрямку на Максимівку та Богоявленку.

Хоча могли це робити "ширее та масштабнее". Наприклад, з ходу прорватися у напрямку Ясна Поляна — Розлив і спробувати вийти на ГЛИБОКІ ТИЛИ нашого угрупування, яке зараз веде вперті арьєргардні бої в район Сонцівки, Зорi та Шевченко.

Якби противник прорвався саме ТОДІ на Багатир, Константинопіль, Андріївку, розмах і масштаб цього нашого "прокидання" були б чутливішими для ЗСУ (я писав раніше про таку можливість). Адже в такому разі усе, що опинилось би східніше, зокрема й ті наші підрозділи, які зараз обороняються в районі Успенівки та Ганівки і яких саме зараз противник прагне "зажать в тиски", намагаючись "зайти їм за фланг" через р. Сухі Яли, були б приречені.

Однак, все ж-таки, противник обрав "синицю у руках" (Успенівку), замість "журавеля у небі" (Багатир), так би мовити — вимушено звузивши фронт свого активного наступу, й зараз вперто таранить нашу оборону по р. Сухі Яли, зазнаючи у тактичній зоні, на цій ділянці зовсім необов'язкових для себе ДОДАТКОВИХ втрат. Особисто я — лише тільки "за".

Не скажу, що російське командування не бачило цієї можливості. Воно, очевидно, бачило її. Адже поступове просування передових російських підрозділів у Роздольне та у бік селища Розлив про це переконливо свідчить. Але, ймовірно, його поступове "згасання" було обумовлене не бажаннями самого російського командуваннями, а реальною оцінкой власних спроможностей (тобто наявністю у нього резервів і ресурсів саме для такого подальшого розвитку свого наступу).

У цьому значенні, нині у противника на Времівському напрямку є ЧАСТИНА сил зразу трьох формувань рівня "бригада", якими він може СПРОБУВАТИ "развить ситуацию" саме на свою користь і саме у цьому напрямку — 336-та обр МП (очевидно, у бій введено лише один її батальйон), 57-а омсбр (найімовірніше, саме нею спробують "розвинути прорив на північ") і десь половина 34-ї омсбр (інша вже введена у бій, але її, ймовірно, притримують для боїв в самій Великій Новосілці та Времіївці).

Загалом, цей "ешелон розвитку успіху" та оперативний резерв УВ "Восток", очевидно, ЗНАЧНО поступається тому, що сконцентровано у смузі УВ "Центр". Але з формальноого погляду, це цілком виправдано — сили УВ "Центр" діють одночасно на 3-х "рознесених" напрямках — Торецькому, Покровському та Курахівському. Йому об'єктивно потрібно більше військ і сил…

І наостанок про Велику Новосілку

Коли передові підрозділи противника (очевидно, 40-ї обр МП) прорвались у Роздольне й вишли до с. Новий Комар, перед російським командуванням постало цілком зрозуміле питання — куди далі?

Дилема була досить очевидною — або "гнути" далі на північ, у бік Багатиря, спробувавши у його районі перерізати в наших глибоких тилах трасу Запоріжжя — Донецьк, або "зайнятися питанням Великої Новосілки". Командування УВ "Восток", схоже, обрало друге…

На перший погляд, це здається так само помилковим, як і "вибір" у смузі наступу 36-ї омсбр — замість "смелее и глубже, було обрано менш масштабно, але з більшими шансами на успіх (адже одночасно з цим, скориставшись тактичним проривом в районі Золотої Ниви, 36-та ЗВА противника вже виходала на Благодатне та східні околиці Великої Новосілки).

Але це лише на перший погляд.

Бо будь-якому офіцеру оперативної служби було цілком очевидно, що наступати силами лише двох бригад (40-ї обр МП та 36-ї омсбр), нехай навіть додавши до них ще одну (57-му омсбр) на північ, до Запорізької траси, причому ШИРОКИМ ФРОНТОМ і водночас НЕ забезпечити собі лівий фланг (залишивши невзятою Велику Новосілку) — це схоже на гру в "російську рулетку" із дуже великим шансами таки програти (тобто отримати у самий відповідальний момент якійсь підступний контрудар у ліву "бочину").

До речі, історія із "заходом" росіян у с. Новий Комар це лише підтвердила. Очевидно, що рівень боєздатності українских військ перед фронтом 5-ї та 36-ї ЗВА відрізняється у кращий бік від тих сил, які розвернуті фронтом на південь, на річці Сухі Яли, тож вони цілком спроможні на такого роду експромт.

Саме тому я й вважаю рішення російського командування УВ "Восток" спершу "взяти Велику Новосілку" й лише потім рухатися на північ не помилковим, а, скажімо так, спірним і дискусійним. Ну, звісно, з їхнього погляду…

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело