Небезпечно на південний захід від Покровська: на яких ділянках фронту прорив військ РФ викликає особливу тривогу

Покровський напрямок

Інтенсивні бойові дії тривають на південний захід та північний схід від міста Покровська, де командування противника прагне, незважаючи на втрати, все ж реалізувати свої тактичні вклинення та прориви у прийнятний для себе оперативний результат.

Частини та з'єднання 8-ї та 51-ї ЗВА, 68-го армійського корпусу (АК) противника, введені у прорив на північ та північний захід від Воздвиженки, схоже, зіткнулися з дедалі більшим рівнем опору з боку передових підрозділів Збройних Сил України – темпи їх просування, порівняно з попередніми тижнями, сповільнилися. Адже передові підрозділи Збройних Сил України контратакували на окремих ділянках, зумівши сповільнити його просування.

Водночас на південний захід від Покровська (смуга наступу 41-ї ЗВА і частини сил 2-ї ЗВА) противнику вдалося значно розширити своє вклинення, зайнявши, перш за все, ряд ділянок місцевості на його флангах:

• у районі свого прориву на північний схід від Воздвиженки противник продовжував наступ силами 20-ї мсд 8-ї ЗВА (242-й та 1436-й мсп) у напрямку Олександропіль – Зоря та Стара Миколаївка – Зоря. І хоча він мав мінімальне просування на північ від села, йому все одно доводиться вести вперті бойові дії, щоб утримати саме село Зоря, а також село Романівка, де ЗСУ періодично контратакують його передові підрозділи;
• на північ від Воздвиженки, у напрямку Олександропіль – Яблунівка, противник також мав мінімальне просування, до 300 метрів, хоча вперто атакував силами свого 255-го мсп;
• на напрямку Новооленівка — Степанівка противнику вдалося просунутися у північному напрямку, за трасою Покровськ — Бахмут. Однак на захід від цього сектору (де діють сили та засоби зі складу 102-го мсп та 163-тп 150-ї мсд) Збройні сили України контратакували противника та зуміли відтіснити його на південь від села Попів Яр у бік Нової Полтавки.

Очевидно, що передовим підрозділам зі складу 20-ї та 150-ї мсд 8-ї ЗВА стає все важче просуватися до Полтавки та Степанівки через впертий опір Збройних Сил України в районі села Попів Яр та у напрямку Степанівки.

Наполегливі атаки противника в напрямку Малинівка – Новоекономічне та Миролюбівка – Миколаївка, на західному фланзі вклинення, силами 5-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 51-ї ЗВА, 39-ї омсбр 68-го АК, поки що не принесли йому результату. Щобільше, противнику довелося вести вперті бої, щоб повністю зайняти та утримати Єлизаветівку, на південь від раніше окупованої ним Малинівки.

Що стосується сектору на південний захід від Покровська, то там успіхи противника є більш значними, зокрема:

• противнику силами 27-ї мсд (2-ї ЗВА) вдалося зайняти частину Новоолександрівки та просунутися між нею та Новомиколаївкою, на південь від річки Солона. Поки що противник не може повноцінно закріпитися в Новоолександрівці й змушений вести для цього постійні вперті бої з перемінним успіхом. Тому подальше просування з півдня до Новомиколаївки для нього дається важко;
• 90-та танкова дивізія (тд) противника зі складу його 41-ї ЗВА також змушена вести запеклі бої в районі на північ від окупованої ним Котлярівки. Тим часом противнику вдалося просунутися на кількасот метрів на південь від села. Водночас на північ від населеного пункту ворогу не вдається просунутися вперед внаслідок контратак Збройних сил України;
• далі на південь, в районі селища Троїцьке, передові підрозділи противника зі складу 90-ї тд 41-ї армії, незважаючи на постійні атаки з її боку в напрямку села Горіхове, поки що не змогли "прорватися" в останнє. Хоча на південь від Троїцького і на південний схід від нього їм вдалося розширити своє вклинення на 1,5 км.

Загальна обстановка на Покровському напрямку характеризується значною інтенсивністю бойових дій та коливанням темпів просування противника. У зв'язку з цим найбільш серйозні побоювання у мене викликає район на південний захід від Покровська, хоча й наполегливі спроби противника наступати в напрямку Костянтинівки на північний схід від міста також не викликають особливого оптимізму. Очевидно, що командування противника жодним чином не задовольниться своєрідним "вытормаживанием" передових/штурмових підрозділів 20-ї та 150-ї мсд на північ та північний схід від Воздвиженки.

Як на мене, момент прийняття рішення про вибір напрямку подальшого наступу, про який я писав раніше (або Покровськ, або Констатинівка) з плацдарму під Воздвиженкою, швидше за все, для російського командування наблизився максимально.

Якщо на першому етапі прориву в тактичній зоні на цьому напрямку противнику вдалося за 2-3 дні вклинитися в оборону ЗСУ на глибину до 8-9-и км, то надалі йому знадобилося більше як 1,5 тижня для повного захоплення Єлизаветівки та прилеглих до неї ділянок місцевості, контроль за якими з боку ЗСУ добряче сковував весь прорив противника з флангу (іншими словами, увесь цей час знадобився противнику, аби просунутися в цьому ж районі на глибину лише близько 1,2-1,5 км).

Те саме відбувається і на протилежному фланзі прориву, в районі села Зоря. Противник, вочевидь, розраховував швидко просунутись до великого села Яблунівка, розташованого на північ від Зорі, вздовж р. Бичок, діючи одночасно з півдня (від самої Зорі) та дорогою на Бахмут (від Новооленівки). Однак замість "ривка на Яблунівку" 20-й мсд противника вже близько 2-х тижнів доводиться вести затяжні та вперті бої, фактично виключно за село Зоря та за утримання села Романівка.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело