Головна загроза фронту: наскільки критичним для ЗСУ є наступ РФ під Гуляйполем

Гуляйпільський напрямок (або Східно-Запорізький).

Поточна ситуація

Як я вже зазначав, наразі ворог (російські війська) веде досить активний і масштабний наступ в операційній зоні свого УВ "Восток", зосереджуючи основні зусилля в смугах 5-ї та 36-ї ЗВА. Протягом останнього місяця в цьому напрямку йому вдалося з ходу форсувати річку Янчур на досить широкій ділянці, захопити тактичний плацдарм у районі Успенівки й, розвиваючи подальший наступ, просунутися в смузі своєї 5-ї ЗВА на глибину до 17 км, досягнувши безпосередньо околиць міста Гуляйполе зі сходу та північного сходу. Крім того, ділянка прориву противником оборони ЗСУ в напрямку Гуляйполя, на відміну від попередніх подібних випадків, досить широка вздовж фронту (до 16 км по прямій).

Також, діючи своїм правим (північним) флангом уздовж східного берега річки Янчур у напрямку Єгорівка–Данилівка, війська 5-ї ЗВА ворога змогли прорватися до околиць Данилівки й наразі ведуть запеклі бої за заволодіння нею, очевидно, маючи на увазі в майбутньому дістатися найближчих підходів до Покровського з півдня та південного сходу.

36-та ЗВА ворога, що діє північніше (район стику Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей України), також веде активні наступальні операції, намагаючись прорватися одночасно в кількох секторах у загальному північно-західному напрямку, що потрібно розуміти, як забезпечення флангового прикриття з півночі дій своєї 5-ї ЗВА.

Однак, на відміну від неї, поки що З6-а ЗВА має більш помірний успіх, ніж 5-а ЗВА. Ця армія наступає основними силами в міжріччі річок — Вовча, Ворона і Янчур, намагаючись прорватися до першої на максимально широкій ділянці фронту. Наразі її передові підрозділи змогли прорватися до Вовчої в районі Орестопілля (діючи з боку Березового) та Новоселівки (діючи з боку раніше захопленої Воскресенки). Однак наразі їм вдалося надійно закріпитися лише в районі Новоселівки.

Щобільше, кілька тижнів тому ЗСУ змогли контратакувати в районі Соснівки підрозділи противника, які проривалися до Вовчої, і відкинути їх назад у південно-східному напрямку, утримуючи в такий спосіб плацдарм на Вовчій між Орестопіллям і Новоселівкою. Однак 36-та ЗВА все ж-таки продовжує атакувати його, як з боку Новоселівки, так і з боку Вороного, вздовж річки Ворона. Поки що — не дуже успішно.

Крім того, спроби російської 36-ї ЗВА просунутися в цьому районі значно стримуються впертими й поки що досить успішними оборонними боями, які ведуть ЗСУ в районі Олександрограду.

Адже, утримуючи це село, українські війська зберігають здатність досить ефективно "накривати" (переважно вогнем) дорогу між Воскресенкою та Новоселівкою, куди прорвались передові підрозділи ворога, а також водночас Січневе і саму Новоселівку. У таких умовах (фактично, з повністю відкритим північним флангом, де передові позиції ЗСУ знаходяться менш ніж за 2 км від зазначеної дороги) ворогу досить складно перекидати до Вовчої в район Новоселівки предмети МТЗ для потреб своїх штурмових підрозділів, накопичувати там піхоту для подальших атак на Соснівку. Тому немає нічого дивного в тому, що 36-та ЗВА постійно намагається витіснити ЗСУ з району Олександрограда, атакуючи це село як з Воскресенки, так і з Мирного. Але поки ЗСУ досить впевнено утримують район Олександрограда.

З іншого боку, ворог, діючи з рубежу Вишневе–Березове, все ж зумів прорватися кількома малими піхотними групами північніше нього, на захід від Соснівки — тобто дістатися до Новоолександрівки та втриматися в Олексіївці. Враховуючи, що ліворуч від цього 5-та ЗВА ворога вперто проривається до Данилівки вздовж Янчура, ця "інфільтрація" виглядає досить загрозливою для ЗСУ, оскільки фактично загрожує своєрідною "ізоляцією", власне, району оборони Гуляйполя від угрупування ЗСУ, що обороняється північніше від нього, у районі Покровського і трохи південніше, а також уздовж річки Вовча.

На жаль, командування російських військ цілком розуміє увесь цей "розклад", і тому на цей час обидві його армії (5-та та 36-та ЗВА) наразі просто "вискакують зі штанів" на своїх суміжних флангах, аби прорватися до місця злиття річок Вовча і Гайчур, або принаймні до села Андріївка, попередньо перерізавши дорогу Покровське–Гуляйполе в районі Данилівки. І хоча наразі за саму Данилівку тривають вперті бої, але ВЖЕ ЗАРАЗ навряд чи можливо безпечно використовувати рокаду Покровське–Гуляйполе на ділянці Відрадне–Радісне.

Ну, на завершення, кілька слів про контратаки ЗСУ в смузі 29-ї ЗВА ворога, у районі Іванівки (це на північ від дороги Запоріжжя–Донецьк). Там противник раніше зміг переправитися через річку Вовча кількома малими піхотними (штурмовими) групами та закріпитися в південній та південно-східній частинах села. Кілька днів тому ЗСУ контратакували ворога в напрямку Іванівка–Зелений Гай, повністю вибивши противника як із самого села Іванівка, так і просунувшись трохи за річкою Вовча, у середньому на 1,5–1,7 км.

Перспективи

На жаль, для ЗСУ на цьому напрямку наразі ситуація не виглядає дуже позитивно. Ба більше, на мою думку, ситуація тут в оперативному плані виглядає більш загрозливою, ніж навіть на Покровському напрямку. Це насамперед підтверджується кількома об'єктивними показниками:

• Темп наступу ворога тут значно вищий, ніж на будь-якому іншому напрямку (наприклад, відстань від річки Янчур до околиць Гуляйполя, яка становить приблизно 16 км, ворог подолав за 5–6 днів боїв, із середнім темпом просування понад 3 км на добу). Фактично, УВ "Восток" зараз є "лідером" у цьому показнику серед усіх інших російських відповідних угрупувань військ. Хоча за обсягами та кількістю втрат воно також "лідирує".
• Масштаб та розмах наступу. Ворог просувається КОНЦЕНТРОВАНО на ділянці від Гуляйполя до Олександрограда. По прямій вона становить понад 42 км, й на всьому цьому проміжку противник наступає (тобто активно атакує\штурмує). Ба більше, на інших напрямках ворог буквально змушений "прогризати" оборону ЗСУ на дуже вузьких ділянках, а тут, на ділянці шириною 40 км — часом демонструє темп просування у глибину від 3 до 5 км на добу…
• Кількість сил і засобів, що використовуються противником. У цьому наступі задіяна щонайменше одна повнокровна мотострілецька дивізія (не "спрощена" з категорії "новостворених" або так званих "штурмових", а справжня, "стара" — з трьома штатними мотострілецькими полками та одним танковим полком), окрім неї, принаймні, 6 бригад (і одна з них — танкова бригада), а можливо, й більше + 2 бригади, потрібно розуміти, перебувають в резерві (одна, найімовірніше, у 5-й ЗВА, друга належить резерву командування УВ "Восток").

Очевидно, у будь-який момент частина сил зі складу ще двох дивізій також може "приєднатися" до цього напрямку — "сусідньої ліворуч" 76-ї дшд або "сусідньої праворуч" 90-ї танкової дивізії (тд) з Новопавлівського напрямку.

Наразі ймовірність того, що ворог зможе охопити (обійти) увесь район оборони Гуляйполя з півночі (наприклад, прорвавшись на ділянці Добропілля–Варварівка), або прорватися до Покровського (Дніпропетровська область) з півдня та південного сходу, виглядає цілком значною. Я б не сказав, що це станеться "на 100%", але співвідношення 50/50 тут виглядає цілком адекватним.

У цьому випадку ОПЕРАТИВНЕ значення цього результату для ворога (російських військ) стає ОЧЕВИДНИМ. Насправді це створить цілком РЕАЛЬНІ передумови для ОПЕРАТИВНОГО прориву противника у бік Новомиколаївки та для обходу противником ВЖЕ Оріхівського району оборони ЗСУ з півночі. Інакше кажучи, в оперативному сенсі російське командування прагне повністю "згорнути" оборону ЗСУ на південний схід від Запоріжжя та прорватися з цього напрямку на його ближні підступи. І найгірше те, що він цього прагне досягнути, одночасно намагаючись просуватися до Запоріжжя і зі сходу (тобто з боку Донецька, діючи по обох боках дороги Донецьк–Запоріжжя). Таким способом "розтягуючи" по фронту сили та засоби ЗСУ, що діють на цьому напрямку, до "закритичних" покажчиків, коли оперативна та тактична щільність військ ЗСУ не витримають енергійного й інтенсивного наступу на їх бойові порядки.

Як на мене, якщо в найближчому майбутньому військово-політичне керівництво країни не приділить ситуації на цьому напрямку прискіпливої уваги, то в такому разі наслідки можуть бути набагато гіршими, ніж "падіння" Покровська, причому значно гіршими.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело