Нові атаки COVID-19: чому помилково вважати, що вірус уже переможено
Пандемії навколо, здавалося б, немає — принаймні, нічого схожого на 2020 рік. Але заслужений лікар України Ольга Голубовська застерігає: розслаблятися небезпечно, COVID-19 нікуди не зник, він продовжує свою небезпечну для нашого здоров’я діяльність, просто змінює її форми…
Ми дуже швидко почали знецінювати COVID-19. Особливо після появи омікрону, коли перебіг у більшості став легшим. З’явилось відчуття, що це "вже не той вірус", що це щось на рівні банальної вірусної інфекції. Але це хибне і небезпечне сприйняття.
COVID-19 — це системне, маловивчене інфекційне захворювання. І навіть якщо гострий період проходить відносно легко, це не означає, що процес закінчився. Ми повинні чітко розуміти: якщо людина захворіла — це означає, що вірус уже спричинив патологічний процес. Субклінічний перебіг, легка форма — це не "нічого". Це означає, що організм уже вступив у взаємодію із збудником.
В основі патогенезу COVID-19 лежить ендотеліальна дисфункція. Якщо сказати дуже просто — це тромбо-васкуліт. І цей процес виникає завжди, навіть при легкому перебігу. Запалення, порушення згортання, дезрегуляція імунної системи — це не виняток, це правило. Кожне нове зараження — це не окрема історія, а продовження попередньої.
Вірус не "обнуляє" організм. Він додає до вже існуючих змін — нові. Це накопичувальний процес. Ми сьогодні бачимо в клініці велику кількість пацієнтів, які не повертаються до свого звичного стану місяцями. І це не завжди тяжкі пацієнти в анамнезі. Це люди, які могли переносити COVID-19 легко або декілька разів "на ногах".
Мозковий туман, зниження концентрації, слабкість, тривожні стани, порушення сну, тахікардія, лабільність тиску, тромбози — іноді локальні, іноді більш системні. Це ті прояви, які ми бачимо щодня. І дуже важливо: ці стани часто пов’язані не з одним епізодом захворювання, а з повторними.
Чим більше клінічно значущих заражень — тим вищий ризик формування лонгковіду. Це вже очевидно. Тому що кожне захворювання — це вже реалізований патологічний процес.
Є ще один аспект, про який треба говорити. Вірус змінюється. І змінюється дуже швидко. Сучасні варіанти мають велику кількість мутацій, особливо в S-білку. Це означає, що вони здатні ефективно уникати імунної відповіді.
Тобто кожне нове зараження — це не повторення того самого. Це контакт із іншим, більш адаптованим варіантом вірусу.
І ще один важливий фактор — це доза. Ми про це мало говоримо, але це принципово. Чим більша інфікуюча доза, тим більший вплив на організм. Саме тому медичні працівники, які постійно контактують із збудником, мають більші ризики. Це не випадковість, це закономірність.
Окремо хочу сказати про лонгковід. На сьогодні немає єдиного узгодженого визначення цього стану. Немає чітких протоколів лікування. Ми маємо справу з процесом, який ще вивчається. Але вже зараз очевидно: це серйозна проблема, яка недооцінена.
Люди місяцями не можуть повернутися до нормального життя. І ми не завжди можемо їм ефективно допомогти. Тому що багато механізмів ще не до кінця зрозумілі. Саме тому кожне нове зараження не можна розцінювати як "дрібницю".
Не тому, що кожен випадок буде тяжким. А тому, що ми не знаємо, який із них стане тим, після якого організм вже не зможе повністю відновитися.
COVID-19 нікуди не зник. Він продовжує змінюватися. І ми повинні це розуміти без ілюзій.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.