Тактика пораненого монстра: що робитиме Путін влітку 2026 року і як йому відповідатимуть ЗСУ
Для волонтерки Марії Берлінської нинішній момент у війні — переломний. Вона порівнює путінський режим із пораненим монстром, який від отриманих ран дедалі більше сатанiє і, не маючи сил щось змінити, б’є без розбору, куди попало, вкладаючи в ці удари останні сили — і поступово все одно програє…
Що робить поранений монстр, коли відчуває все ближчу агонію?
Правильно, б'є без розбору. Куди попало, вкладаючи всі сили з конвульсій.
Рани наростають, в лютому безсиллі прорвати фронт монстр впадає у все більше безумство — мільярди спалюються в лічені дні — в ударах ракетами, дронами, в інформаційних і кіберопераціях. Як одержимий лудоман, який вірить, що треба вкинути ще трохи, ще кілька мільярдів, і буде джек-пот. Як наркоман, якому потрібна щоразу більша доза крові.
Тріщин і ран все більше, вони ще не критичні, гігантський монстр хитається, все ще втримуючи рівновагу. Однак хребетна система все більше тріщить, все швидше осипається по краях, агонія наближається.
Монстр, який передчуває початок кінця. Але який вірить, що ще трохи — і ми зламаємося.
Як він буде поводитися?
Ми всі знаємо відповідь — спалювати все, вкидати у вогонь війни весь ресурс — зокрема мобілізовувати сотні тисяч своїх біороботів в армійську машину смерті. Бити без розбору, всім що є. Клянчити допомогу в Китаю. Втягувати Білорусь. Випрошувати бригади з Північної Кореї. І зрештою навіть, можливо, запустити "Орєшніки" з ядерними зарядами.
Ми доходимо до переламного моменту. Монстр це відчуває.
В агонії буде битися відчайдушно, як ніколи. Буде пробувати шипіти нам тисячами ботів в інтернетах, що ми втомлені, що нас зрадили, що легше здатися, бо обов'язково програємо.
Буде зі всіх сил пробувати нас розколоти, посварити, розірвати. Буде роздувати наші власні пройо…и, образи, амбіції. Буде множити ненависть і запускати тисячі шакалячих експресів. Буде робити все, щоб ми самі в собі зневірилися. Щоб не довіряли один одному.
Тільки щоб ослабили хватку. Бо далі — його смерть.
Нам треба просто не ослабляти хватку. Вірити тільки собі і своїм людям. Триматися разом. Тримати стрій. Найтемніша ніч — перед світанком.
Просто дожимати, спокійною силою, з козацьким драйвом, як ми вміємо.
Тільки вперед, нарощувати, щодня лише посилювати хватку. Холоднокровно, монотонно, безжально.
Дотискати. І монстр впаде.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.