Знущальний НМТ-2026: чому чотири іспити за один день — це зовсім не про знання

Чотири іспити за один день? У Міністерстві освіти, схоже, забули, що перед ними живі діти.

Коли міністр освіти Оксен Лісовий заявляє, що складати чотири предмети НМТ за один день — це нормально, виникає закономірне питання: а чи давно він сам сидів за партою і проходив подібне випробування?

Цьогоріч сотні тисяч українських випускників знову змушені проходити Національний мультипредметний тест у форматі чотирьох предметів протягом одного дня. Міністр запевняє суспільство, що тести не є надзвичайно складними і що нинішня модель працює.

Але проблема зовсім не в тому, наскільки складними є окремі завдання. Проблема в тому, що чиновники вкотре оцінюють систему з кабінетів, а не очима дітей.

Для більшості випускників НМТ — це не просто черговий тест. Це вступ до університету. Це майбутня професія. Це шанс отримати бюджетне місце. Це один із найважливіших днів у житті сімнадцятирічної людини. І саме в цей день держава пропонує їй пройти одразу чотири різні випробування.

• Українська мова.
• Математика.
• Історія України.
• Предмет на вибір.

Усе це після багатомісячної підготовки, репетиторів, нервів, повітряних тривог, відключень електроенергії та наслідків дистанційного навчання.

У МОН люблять говорити про освітні втрати, спричинені пандемією та війною. Сам міністр визнає існування цих проблем. Але тоді виникає ще одне питання. Якщо освітні втрати справді існують, якщо діти п'ятий рік живуть в умовах війни, якщо частина школярів роками навчається дистанційно, то чому навантаження на них не зменшується, а фактично концентрується в один надзвичайно напружений день?

Навіть добре підготовлена людина має обмежені когнітивні ресурси. Після кількох годин безперервного тестування знижується концентрація. Зростає кількість помилок через втому. Падає уважність. Погіршується здатність аналізувати складні завдання.

Це не питання лінощів чи дисципліни. Це звичайна фізіологія.

Тому результат НМТ часто показує не лише рівень знань абітурієнта, а й те, наскільки успішно він зміг витримати багатогодинний марафон.

Чи справедливо це? Навряд. Особливо якщо врахувати, що йдеться про дітей, які виросли під звуки сирен, пережили евакуації, окупації, втрату домівок або постійний стрес через війну.

Прихильники нинішньої системи скажуть: альтернативи немає. Але це не зовсім так.

Можна було б рознести тестування на два дні.

Можна було б проводити різні блоки окремо.

Можна було б шукати гібридні моделі оцінювання.

Зрештою, можна хоча б визнати, що формат далекий від ідеального.

Натомість суспільству пропонують просту формулу: не панікуйте, тести нескладні.

Але справа ніколи не була лише в складності тестів. Справа в повазі до дітей.

Освітня система повинна допомагати розкрити знання учня, а не перевіряти, наскільки довго він здатний витримувати психологічне та інтелектуальне навантаження без перепочинку. І поки чиновники продовжують називати нинішню модель комфортною та ефективною, десятки тисяч випускників продовжують проходити через марафон, який навряд чи можна назвати справедливим випробуванням знань.

Бо чотири іспити за один день — це насамперед тест на витривалість.

І лише потім — тест на знання.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело