Возив вугілля, спонсорував терористів? Що можна пред'явити власнику закритих ТВ-каналів Козаку

Указ президента щодо Тараса Козака, близького друга і бізнес-партнера лідера фракції ОПЗЖ Віктора Медведчука, з'явився 2 лютого. Активи нардепа заблоковані на п'ять років. Серед них рахунки в українських банках, літаки, що належать політику, робота трьох інформаційних телеканалів. Саме через відключення останніх про санкції заговорила громадськість. Незабаром в Офісі президента заявили, що підставою для введення обмежень стало розслідування Служби безпеки України, хоча спочатку там посилалися на бажання обмежити "пропаганду, фінансовану країною-агресором". Неофіційно пояснили: силовики встановили, що Козак нібито поставляє вугілля з окупованих територій, сприяючи тим самим фінансуванню тероризму на Донбасі, а також причетний до дій терористичної організації "ЛДНР".

Організація, але не терористична

Козак рішення РНБО називає політичною розправою і вимагає від Зеленського надати докази його зв'язків з терористами. Паралельно в телеграм-каналах виникла дискусія про те, що в Україні "ЛДНР" не визнані терористичними організаціями відповідно до Закону "Про боротьбу з тероризмом".

Частково це правда, частково — маніпуляція. Справа в тому, що у згаданому законі сказано, що терористичною організацією може вважатися об'єднання "трьох і більше осіб, створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки". До того ж терористичною вона може бути, навіть якщо всього лише одна людина з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома керівника. Щоб на законодавчому рівні встановити цей факт, необхідно рішення суду. Лише після цього та чи інша організація може визнаватися терористичною: вона підлягає ліквідації, а її майно — конфіскації. Але у випадку з "ЛДНР" цей механізм не спрацював. По-перше, тому що юридично не зовсім зрозуміло, яка може бути процедура судового позову від імені СБУ в цьому випадку. По-друге, якщо "ЛДНР" таким чином визнають терористичними організаціями, тоді всіх жителів тимчасово непідконтрольних Україні територій довелося б прирівняти до терористів. Зараз такими називають вибірково. І ось чому.

Вперше про дії терористів на Донбасі оголосили 13 квітня 2014 року. Того дня відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони (РНБО), яке поклало початок режиму антитерористичної операції. Таке рішення ґрунтувалося на затвердження членів РНБО про те, що за деякими критеріями те, що відбувається на Донбасі, схоже на терористичний акт. І саме про тероризм в Україні політики говорили під час Генасамблеї ООН, сесій Парламентської асамблеї ради Європи. Але незабаром стало зрозуміло, що за адміністративним рішенням і політичними заявами повинні наступити юридичні наслідки: фігурантів справ про тероризм в умовах АТО необхідно затримувати, а їх виробництва — направляти до суду. Тоді ж зміни законодавства стали прив'язувати до вирішення РНБО.

Сьогодні юристи визнають, що в українському правовому полі виникла колізія: за наявності номінального правового механізму ухвалили політичне рішення, яке потім довелося "запаковувати в юридичну обгортку". Але при цьому пояснюють: на міжнародному рівні немає жодного документа, що представляє механізм, як визнавати організації терористичними. Кожна держава вирішує це питання самостійно, і Україна не виняток. Наприклад, в США функціонує Бюро з боротьби з тероризмом, яке збирає інформацію про конкретну організацію та подає її на розгляд до Державного департаменту, і держсекретар разом з генпрокурором приймають рішення. Після питання виносять на розгляд Конгресу. Таким чином, приймається обгрунтоване політичне рішення, яке має юридичні наслідки. Якщо спроектувати цей алгоритм на українські реалії, то необхідності називати організацію терористичною в суді не буде: відповідальність можна перекласти на парламент чи РНБО.

Але в Україні пішли іншим шляхом. У 2018-му з'явилося рішення Верховного Суду, в якому сказано, що для притягнення до відповідальності за створення терористичної групи чи організації не потрібні рішення держорганів, досить лише довести цей акт у конкретному судовому засіданні на основі наданих обвинуваченням матеріалів. Тому в Офісі президента, коментуючи історію з нардепом Козаком, стверджують, що в цьому питанні "відчувають себе впевнено" і, на їхню думку, аргументів СБУ для судових процесів досить.

Кримінальне переслідування

Євген Захаров, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи, говорить, що матеріали, на основі яких приймалося рішення, засекречені, що тягне за собою ризики.

"Незрозуміло, наскільки обґрунтованими є докази СБУ для введення санкцій, як дії Козака і його юридичних фірм пов'язані з терористичною діяльністю", — говорить він. До того ж СБУ все ще не оголосила Козаку підозру, наприклад, за статтею 258-5 ККУ — "Фінансування тероризму". Хоча справа є, і не одна.

"За моєю інформацією, щодо пана Козака є кримінальні провадження, вони розслідуються", — уточнює Федір Веніславський, нардеп від фракції "Слуги народу".

Інші експерти зазначають, що кримінальне провадження може розслідуватися довго, а для оголошення підозри час ще не настав. Тому і залучили не правовий, а політичний механізм.

"Санкції — це не відповідальність, це тимчасовий обмежувальний захід для захисту національної безпеки або боротьби з тероризмом, а в деяких країнах — ще й за грубі порушення прав людини. Тому всі згадки про розслідування — це добре, і санкції цього не скасовують і не замінюють, але санкції — зовсім окрема процедура \", — говорить правозахисник Володимир Яворський. Він пояснює: санкції вводяться політичними органами, а не правоохоронними. Саме тому санкції практично неможливо оскаржити в суді, тому що держава не повинна доводити їх обгрунтованість, як у випадку зі звинуваченням у злочині. Свого часу екс-президент Віктор Янукович і його соратники намагалися оскаржити санкції проти себе в суді ЄС, але це в більшості випадків марно.

Національні інтереси

Якщо ми говоримо, що санкції — політичне рішення, то треба розуміти, яка мета їх введення, і оцінювати, чи буде вона досягнута.

"У 1991 році президія Верховної Ради на чолі з Леонідом Кравчуком заборонила комуністичну партію. Тоді було багато розмов, що це незаконно. Через 10 років Конституційний Суд України вирішив, що так, незаконно. Але питання у тому, чи виконала ця заборона якісь завдання, чи допомогла вона розвивати Україну як демократичну державу. Думаю, так, незважаючи на негативні наслідки цього рішення, — пояснює Богдан Бернацький, старший викладач кафедри міжнародного та європейського права Києво-Могилянської академії. — Так і у випадку з санкціями щодо Козака. Якщо ми дивитимемося, чи допомагають вони нам будувати демократичну державу, навіть якщо юридичні аргументи слабкі, то тоді такий підхід можливий. Якщо ж дивитимемося на цю історію з точки зору прав людини — питань значно більше".

Експерт визнає, що держава могла піти до суду, але розгляд тривав би роками, і невідомо з яким результатом, а час би втратили.

Володимир Яворський каже, що у питанні санкцій політики України щодо своїх громадян важливо встановити запобіжники, щоб у майбутньому політичні опоненти не використали цей механізм як інструмент внутрішньої боротьби, а вдавалися до нього у випадку крайньої необхідності — коли існує загроза Україні.

"Сьогодні ж санкції проти Тараса Козака — це стимул для правоохоронних органів активізувати свої дії для пошуків каналів фінансування іншими державами і терористів, і політичних проектів в Україні", — відзначає він.

Рішення РНБО Тарас Козак може опротестувати у Верховному Суді. За останньою інформацією, він уже це зробив. Там же ми почуємо перші аргументи сторін.