Не поспішайте радіти. Чому з відставкою Авакова Україна не отримає інше МВС
Бурхлива радість з приводу відставки Авакова показує незрілість нашого громадянського суспільства. Сама собою зміна міністра мало що змінить в системі МВС, до тих пір, поки суспільство не навчиться контролювати конкретних дільничних на місцях.
Воістину, населення нашої цікавої і трагікомічної країни має якесь магічне мислення — можна зрозуміти радість від того, що один нелюбимий міністр подав у відставку, але містичний зв'язок, який критики Авакова вбачають в тому, що "Пішов Арсен Борисович, буде радість і квітучий сад в МВС на Богомольця, 10" гідний слів Яна Гуса на вогнищі в Констанці, коли він мовив бабусі, яка підносила хмиз до його місця страти: "Свята простота".
Проблема в тому, що в нас не звикли думати категоріями інституцій, а звикли думати категоріями персоналій — ось це, якраз якесь феодальне мислення, мовляв, "пан зміниться, заживемо добре на хуторі".
Війни за персоналії — це і проблема виборів, які в нас мають характер футболу, — вибрали команду за яку вболівати, і давай умовно віщати "Коля краще Михайла, Валя краще Галі".
Мислення персоналіями якраз показує незрілість нашого громадянського суспільства, й особливо — тих його частин, які хочуть показати себе найбільш просунутими, прогресивними і взагалі "ми західний досвід знаємо" (с).
Є старий римський принцип "que bono", що означає "кому вигідно", і будь-які пертурбації у владних ешелонах потрібно оцінювати за шкалою "а чи буде це вигідно одному конкретному жителю України?".
Ось з відставкою персонажа, який говорив про те, що "мусора не люди", навряд чи це так, бо ті, про кого він говорив, на місцях залишаться ті ж, що й раніше, і страх перед окремим сержантом у звичайної людини залишиться такий самий.
А це тому, що говорили кілька років про одну персоналію, яка чи то "чорт" (с), то чи "ангел" (с) на його власну думку, але майже ніхто не говорив про те, як за наші гроші як платників податків контролювати умовного дільничного — все крутилося довкола фігури міністра.
Резюме — нам нині потрібна якась декомунізація підходів до політичних процесів, бо коли півкраїни (обґрунтовано, звичайно) радіють відставці одного начальника, але думають, що цього достатньо для кращого життя — це якраз і є Совок, де Брежнєв помер, але Андропов порядок наведе!