Правила бою. Андрій Єрмак про переговори з Росією, плани щодо Донбасу й особисту боротьбу

Підтримка чи байдужість Заходу

Складається враження, що західні партнери ввічливо, але чітко відсторонилися від реальної допомоги Україні: нам не називають навіть приблизних термінів вступу до НАТО, Німеччина в межах Альянсу заблокувала продаж зброї, США призупинили санкції проти "Північного потоку-2". Чому так відбувається?

— Це помилкове враження, яке хтось нав'язує нашим людям. Розберімося, а що діється насправді.

А насправді ми бачимо, що за цей рік концентрація підтримки України західними партнерами набула безпрецедентного характеру, а частота нашого спілкування на кардинально різних рівнях зросла. Такого рівня взаємодії із усіма західними партнерами Україна не мала за всю історію відновлення своєї незалежності.

Сьогодні діалог із нами відбувається на постійній основі, координуються дії, позиції, проводяться консультації з усіма провідними світовими лідерами. Співпраця зі США, особливо після візиту нашого президента наприкінці серпня, перебуває на безпрецедентно високому рівні. Це помітно навіть за обсягом військової допомоги Україні, наскільки вона зросла порівняно з минулими роками в оборонному бюджеті нашої країни.

Кажуть, це "печивко" Україні, щоб не так різко реагувала, що в оборонному бюджеті США зникли санкції проти "Північного потоку-2" та 35 осіб, близьких до Путіна?

— Бюджет допомоги Україні збільшено. Ми отримали і "Джавеліни", й іншу військову техніку. У розмові з президентом України американський президент сказав, що вони нададуть усю необхідну військову допомогу, щоб Україна могла відбити будь-яку атаку на її територію. Джозеф Байден — один із президентів США, який найбільше зробив і продовжує робити для України.

Ми маємо величезну програму військової допомоги від Заходу. Великобританія сьогодні бере участь у будівництві флоту. З цією країною ми реалізовуємо проєкт розвитку наших військово-морських сил на суму 1,7 млрд фунтів стерлінгів. Ми розширюємо нашу співпрацю з Туреччиною. Все почалося з постачання байрактарів, а зараз запущено їх виробництво вже в Україні. Коли кажуть, що це турецькі байрактари, — так, ми їх отримали з Туреччини, але важливо зазначити, що двигуни для цих безпілотників виробляються в нашій країні. З Францією розмір спільних програм сягає €1,3 млрд. З Україною сьогодні співпрацюють, як зі стратегічним партнером.

Усе-таки, чому зникли санкції з оборонного бюджету США?

— Якщо ми говоримо про рішення адміністрації Байдена не вводити санкції проти керівної компанії Nord Stream AG, то потрібно розглядати картину в цілому. Ціною цього рішення було відновлено трансатлантичну єдність — але чи це було зроблено за рахунок України? Безумовно ні: нинішній уряд Німеччини вимагає, щоби "Північний потік — 2" відповідав нормам Третього енергопакету, вимагає розділення оператора труби та власника газу. Сертифікація проєкту відкладена та може бути завершена навіть навесні. Тобто, з одного боку, ми маємо час. Із іншого – тепер Німеччина диктує умови Росії. При цьому віцеканцлер і міністр економіки ФРН Роберт Габек назвав "ПП — 2" помилкою з геополітичного погляду та погрожував зупинкою проєкту в разі розширення російського вторгнення в Україні.

Американський оборонний бюджет і без "ПП-2" виявився більш ніж переконливим. Він, зокрема, передбачає значне збільшення ініціатив Європейського стримування, спрямованих на підтримку України. Це $300 млн на витрати наших збройних сил — і сюди не включено ще додаткові $60 млн. Ви ж бачили, наскільки оперативно ми вже отримали додаткове постачання американської військової допомоги. Як ви вважаєте, що важливіше для стримування агресора – серйозне посилення нашої армії чи санкції проти якоїсь кількості конкретних людей?

Або взяти проєкт двопартійної резолюції, який надійшов днями на розгляд Сенату, на підтримку незалежності України. Там поряд із засудженням дій Росії йдеться про надання нам додаткової військової допомоги для зміцнення обороноздатності.

До того ж сенатори від двох партій домовилися винести на голосування питання про санкції щодо газопроводу "Північний потік -2". І таке голосування може відбутися вже в січні.

Тому не можна піддаватися пропаганді ворожих інтересів України сил.

Я хочу ще раз особливо наголосити: ми постійно координуємо наші дії з американськими партнерами. Наприклад, особисто я досить часто контактую з радником президента США з питань національної безпеки Джейкобом Салліваном, і в нас склалися дуже довірчі взаємини. Ба більше, принцип "Нічого про Україну без України" сьогодні є актуальним для співпраці з усіма нашими західними партнерами.

В останніх опублікованих російською стороною документах простежується їхній погляд на європейську безпеку. Але якщо ви подивитеся коментарі наших західних колег, то чітко звучить, що питання НАТО — виключно питання України та членів Альянсу. Росія аж ніяк не має права впливати на це. Я категорично не погоджуюся, що хтось може впливати на позицію нашої країни. Ми нещодавно повернулися з Брюсселя, де відбулася величезна кількість зустрічей, і всі наші колеги мають спільну позицію. Будь-які питання європейської безпеки просто не можуть розглядатися без України.

Звичайно, ми продовжуємо розраховувати на себе. Побудова сильної сучасної армії — завдання України. І ми це робимо та посилено продовжуватимемо.

Зараз ми говоримо про те, що декларації наших партнерів щодо готовності до рішучіших дій на нашу підтримку в разі кардинального посилення ескалації є дуже важливими. Ми з великою подякою приймаємо ці слова, але віримо в справи. Тому ми чекаємо на реальні дії. Проте допомога Україні та координація наших зусиль уже безпрецедентні.

Відносини з Путіним

З'явилася інформація, що Зеленський і Путін можуть зустрітися на відкритті зимової Олімпіади в Пекіні (відкриття 4 лютого). Чи є такі плани?

— Президент багато разів казав, що готовий до такої зустрічі. Коли та де вона відбудеться, питання поки що відкрите. Переговори з Росією ведуться постійно, ми спілкуємося в межах "нормандського формату". Як ви знаєте, Дмитро Козак є політичним радником російського лідера в Нормандському форматі. Також періодично ми проводимо консультації щодо питань, які обговорюють у ТКГ.

Ми дуже сподіваємось, що нам вдасться досягти прогресу за деякими напрямками. Україна вийшла з трьома дуже важливими ініціативами. Перше – повернення до режиму припинення вогню. Порушується питання двох КПВВ — "Щастя" та "Золоте", які з українського боку давно вже цілком готові, вони зроблені на дуже високому європейському рівні. Туди приїжджали посли G7 кілька разів і відзначали найвищий рівень сервісу. Третє — давно не було обміну, ми передали до ТКГ вчергове списки людей на визволення, це до ста людей. Поки що відповіді немає. Наші представники в ТКГ продовжують вести переговори, робота дуже виснажлива, але за цим стоять життя людей, і ми наполегливо її продовжуватимемо.

Зеленський розповідав, що він особисто дзвонив Путіну, — у відповідь тиша. Коли востаннє була спроба поговорити?

— Наш президент ніколи не дзвонить туди, де він не впевнений, що на його дзвінки чекають і готові відповісти. Була лише одна спроба цього року встановити контакт. Уже не пам'ятаю, чому розмова не відбулася. Тому щойно буде впевненість, що президент РФ готовий розмовляти і буде предмет для розмови, вона відбудеться.

Із Дмитром Козаком як часто ви розмовляєте?

— Ми спілкувалися тиждень тому і знову плануємо контактувати цього тижня. Ми з ним говоримо про те, що відбувається в ТКГ, обговорюємо саме ті ініціативи України, про які я розповів вам.

Чи є ідеї, як можна Росію викликати на прямий діалог?

— Припинення війни, прагнення миру мають бути головною мотивацією цієї зустрічі. Як сказав Президент України у своєму посланні в парламенті, щоб сьогодні вирішити цю головну проблему для всієї країни, потрібно прямо говорити з Росією та її керівником. Позиція України є дуже чіткою. Ми готові виконувати зобов'язання, взяті не нами, — мінські угоди. До цих документів багато питань, але вони підписані від імені нашої держави, і ми як відповідальна влада готові їх виконувати. Повторюся, у документах є спірні питання, є деякі положення, сформульовані в такий спосіб, що трактуються сторонами по-різному. Тому Україна пропонує і пропонуватиме шляхи виходу із ситуації, що склалася, головне, щоб було бажання з того боку.

Глава МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що якщо Україна ухвалить закон про перехідний період, то Москва вважатиме, що Київ вийшов із мінських угод. Може, це якраз вихід із ситуації?

— Які закони ухвалювати парламенту України, не справа Росії. Ми не збираємось на сьогодні виходити з Мінська, тому не реагуємо на постійні маніпуляції навколо цього питання. У нас чітка позиція. На базі мінських угод ми пропонуємо шляхи вирішення.

Росії достатньо показати зброю на кордоні, і всі починають говорити з Путіним частіше, ніж із українським президентом.

— Я з вами абсолютно не погоджусь. Із президентом України розмовляють точно не рідше, ніж із лідером РФ. Це позитивно впливає на процеси, що відбуваються, тому що під час цього спілкування відстоюються інтереси нашої держави. Як я вже казав, ми постійно взаємно координуємо позиції з нашими західними партнерами.

Формула для Донбасу

Володимир Зеленський знову заявив про референдум щодо Донбасу — за яких умов він пройде?

— Питання референдуму наразі не обговорюється. Володимир Зеленський зазначав, що він як президент, який сповідує принцип народовладдя, вважає, що якщо в суспільстві виникає питання, що вимагає зафіксувати думку всього народу України, то такі референдуми мають відбутися. Президент сказав, що не відкидає проведення референдуму. Але поки що про це не йдеться.

Щодо мирного плану, є кілька варіантів, зокрема запропонований кілька місяців тому Німеччиною та Францією, — це так звані кластери. Усі мирні плани, зокрема дорожня карта, мають базуватись на мінських угодах. Перший рядок у них — дата, 2015 рік, у будь-якому разі сьогодні на базі цього документа потрібна дорожня карта, враховуючи, що вже практично 2022-й. Є різні інтерпретації, поки що єдиного узгодженого документа не існує, але ми не припиняємо шукати різні варіанти.

Чи є ризик того, що Україну підводитимуть до виконання мінських угод чи "формули Штайнмаєра"?

— Мені це нагадує запитання, яке ставили протягом 2019–2020 років у контексті українсько-американських відносин, — тиснули на нас чи не тиснули. Ми — незалежна країна, з почуттям власної гідності. Ніхто нам нічого нав'язувати — принаймні за президента Зеленського — всупереч інтересам України не буде.

Щодо "формули Штайнмаєра", вона була справді узгоджена в межах Паризького саміту, і я не бачу в ній нічого поганого. Питання в тому, що це один із елементів, вона не може існувати окремо від повного плану припинення війни, повернення наших територій і людей. Звертаю увагу, що саме в цій формулі ключовий момент— що легітимність виборів підтверджується ОБСЄ.

Є так званий Копенгагенський документ, який встановлює принципи проведення демократичних виборів. Тобто вибори мають відбуватися повністю під контролем української влади, за участі всіх українських партій, ЗМІ та міжнародних спостерігачів, а правоохоронці України мають забезпечувати безпеку. Жодних чужих бойовиків і тим більше іноземних регулярних військ там бути не може. І, звісно, кордон на момент виборів уже має контролюватись урядом держави, яка проводить вибори. А інакше як забезпечити безпеку?

А це означає, що в цьому випадку виконання пункту про кордон, записаного в Мінському протоколі, призвело б до того, що ОБСЄ не спромоглося б визнати ці вибори легітимними. І таких колізій ще дуже багато. Але для того і є переговори, щоб знаходити вихід.

Україна неодноразово продемонструвала всьому світу, що наполегливо виконує всі взяті на себе зобов'язання. І ми завжди говоримо, що наша країна готова й надалі виконувати мінські угоди, але має бути чіткий план цієї роботи з деокупації частини території двох областей України. Але російська сторона теж має продемонструвати бажання виконувати мінські угоди, від повноцінного дотримання режиму припинення вогню до інших домовленостей паризького саміту в Нормандському форматі. Бо самі мінські угоди несуть кілька положень, які можуть бути по-різному трактовані сторонами. Сьогодні потрібний чіткий механізм їх реалізації. І починати треба з виконання домовленостей, уже досягнутих лідерами чотирьох держав. Саме в цьому полягають останні пропозиції України.

Ваші функції часто дублюються з МЗС. Як ви з ними розділяєте обов'язки?

— У нас чудові стосунки з Дмитром Кулебою, вважаю, що це професіонал, дуже шанований у світі. Обсяг роботи на міжнародному рівні в нас настільки величезний, що вистачить усім. Довгий час нашу країну було представлено не на належному рівні. У мене є два заступники, які займаються, зокрема, зовнішньою політикою тут, в Офісі. Чесно скажу, не вистачає рук, навіть коли ми всі включені в роботу. Ми стаємо дедалі активнішими на міжнародній арені, адже Володимир Зеленський ставить завдання перед нашими дипломатами завзято рухатися до повноцінної суб'єктності та проактивної позиції України в міжнародних відносинах.

Яка ймовірність того, що наступного року відбудеться зустріч у "нормандському форматі"?

— Я оптиміст. Ми працюємо над цим. Дуже важливою є зустріч лідерів Люблінського трикутника та конференція послів у Гуті, де запланована презентація зовнішньополітичної стратегії та будуть поставлені амбітні завдання. Визначено kpi всім послам, із ними ведеться активна робота. У нас великі плани з МЗС, зараз вони розвивають африканський напрямок, працюють із Латинською Америкою, склалися партнерські відносини з частиною Арабського світу — Катаром, ОАЕ, ми й надалі розвиватимемо цей напрямок. Ми працюємо в усіх напрямках у всіх регіонах світу.

Опір системи

Україна підключилася до санкцій проти Білорусі після арешту білоруського опозиціонера. Наші авіакомпанії зазнали реальних збитків, нас можуть шантажувати постачанням електроенергії, а Лукашенко хоче визнати Крим російським. Може, було б дешевше "висловити занепокоєння", як це роблять наші західні партнери?

— Справа ж не просто в економіці, а в ціннісних речах. У нас до певного часу були дуже хороші відносини з Білоруссю. До того ж ми й сьогодні вважаємо білоруський народ братнім. Але після відомих подій ми не могли залишатися осторонь і не реагувати. Дуже сподіваємось, що ситуація зміниться.

Наразі не виникає ідея повернути авіасполучення з Білоруссю?

— Усе залежатиме від ситуації в самій Білорусі. Україна — мирна країна, вона точно зацікавлена в хороших стосунках зі своїми сусідами. Це стосується не лише Білорусі, а всіх країн. Але взаємини залежать і від другої сторони, щоб і вона поділяла цінності України — країни, де відбулися дві революції, для якої свобода людини, свобода слова, демократія завойовані кров'ю та тисячами життів наших людей.

Часто кажуть, що політика – бої без правил. У чому це виражається?

— Я вважаю, що правила мають бути. Політична полеміка та дискусії — це добре, бо вони демонструють демократію. Але має бути культура політичної дискусії. До речі, я зараз читаю біографію Вінстона Черчилля Мартіна Гілберта, отож, наприклад, у британському парламенті, незважаючи на статуси, були дуже палкі дискусії, але до особистих образ там не опускаються.

Коли наші західні партнери говорять про загрози, називають дві речі: військову загрозу з боку Росії та загрозу внутрішньої дестабілізації, яку провокують сили, спонсоровані деякими нашими олігархами. До приходу в політику, коли на мене нападали, я завжди давав здачі, я так вихований. А сьогодні, на жаль, менше можу себе захистити, ніж 2,5 року тому. Ви бачите, який іде опір — саме тому, що реформи стали реальними. Корупційна система, яка існувала 30 років, чинить опір. Сьогодні багато політиків думають тільки, як відкусити більший шматок, як зайняти прибутковіше місце. Замість того, щоб зібратися, об'єднатися та почати разом працювати заради майбутнього нашої країни. Питання не в критиці, ми ставимося до неї адекватно, багато розумних речей сприймаємо та втілюємо в життя. Але треба розділяти критику й образи, фейки та правдиву інформацію. Тому, я вважаю, найкращою відповіддю буде нокдаун старої системи, нокдаун корупції, нокдаун тому, що заважає розвиватися країні. Нас точно не залякати, ми люди, які вийшли на поле бою, щоб перемогти.

Як ви пояснюєте те, що ті, з ким раніше працювали, тепер ваші головні критики та супротивники?

— Усі ці люди різні, у мене різне ставлення до них. Когось із них я поважаю, навіть незважаючи на їхнє ставлення до мене. Хтось із цих людей, втративши посаду, просив кудись себе прилаштувати, і, отримавши відмову, тепер виходить на екрани та намагається про себе нагадати та продати себе. Хтось намагається мстити за те, що ми не дали реалізуватися їхнім жадібним і хворобливим амбіціям.

За ці два роки про мене багато чого пишуть, але ніхто не написав, що я корупціонер, що забрав у когось підприємство чи щось подібне. А в цих кабінетах до нашого приходу відбувалося різне. Тому я все це сприймаю як позитивну оцінку того, що я роблю.

У вас є президентські амбіції?

— Ні. Я вважаю, що в нас зараз найкращий президент за весь час. Я завжди повторював, що прийшов із ним і піду з ним.

Як президент змінився за цей час?

— Усі ми змінюємось. Але якщо йдеться про зміни, про які говорять на каналі "Україна 24", то це неправда. Президент залишився порядною, чесною людиною. Звичайно, став жорсткішим, бо щодня чути про себе потоки бруду — це непросто. За короткий час йому довелося стати спеціалістом у багатьох сферах, і, повірте, ті, хто каже, що його тримають у теплій ванні, його не знають чи на щось сильно ображені. Він сам завжди приймає рішення та в будь-якому питанні докопується до істини.

Зеленський сказав, що Татаров – ваша відповідальність. Можете пояснити, за якими критеріями ви його взяли до команди та довірили курувати всю правоохоронну систему, адже він не просто відомий заявами під час Майдану, а ще й фігурант корупційного скандалу?

— Я всіх беру до команди за критеріями професійності та порядності. Крапку в питанні Татарова має поставити суд. Щоб не було конфлікту інтересів, у нього були забрані всі повноваження, які могли входити в конфлікт інтересів із процесом, що триває.

Вас часто критикують за слабку кадрову політику.

— Ми зараз живемо в епоху дефіциту професіоналів. Думаю, це не лише в нас. Тому шукаємо якісні кадри, як коштовні камені, я не шкодую витрачати час на їх пошуки.

Оголошення підозри в державній зраді Петрові Порошенку – наскільки реально, що відбудеться арешт? Чому підозра підписана не генпрокурором Венедіктовою, а її заступником? Чи не призведе це до загострення в суспільстві та нових протестів?

— Для мене було б некоректно коментувати дії правоохоронних органів і тим паче можливі рішення суду.

А щодо можливих протестів, то я вважаю, що будь-який громадянин має право на мирний протест. І держава має захищати це право. Водночас неприпустимо, щоб хтось за допомогою найманих масовок і олігархічного фінансування заважав діям правоохоронців або тиснув на судову систему.

Упевнений, що все українське суспільство зацікавлене, щоб у цій справі було поставлено крапку і справедливість перемогла.

Які ключові плани та виклики для українців наступного року?

— Наш найвищий пріоритет – це економіка, нам потрібні економічний розвиток та інвестиційний бум. Тож ми маємо в планах серйозні реформи. Потрібно ухвалити багато законів щодо оподаткування, розширювати та реалізовувати стимули для інвесторів, щоби будувалися нові виробництва в усіх регіонах України, щоби створювалися нові робочі місця. Потрібно закріплювати те, в чому ми сьогодні лідери — розвивати IT-індустрію. Звісно, зовнішні загрози нікуди не зникнуть. І ми продовжимо наші дипломатичні зусилля та роботу зі системного зміцнення нашої обороноздатності. Нам потрібна сучасна, сильна армія. Нікуди не зник глобальний виклик — ковід. Тому важливо продовжувати вакцинацію. Важливо реалізовувати президентські проєкти — "Велике будівництво", "Здорова Україна" та багато інших. Ми зобов'язані прискорювати реформи з усіх напрямків. Важливо продовжувати деолігархізацію. Ми маємо дуже амбітні плани.

У травні наступного року запрацює закон про олігархів. Чи бачите ви ризики як із боку потенційних фігурантів, так і того, що туди потраплятимуть випадкові люди?

— Я мушу визнати, що комунікація щодо закону про олігархів є недостатньою. Дуже важливо розуміти: це не закон проти когось, це "за" нові правила. Усі країни проходили через це. У багатьох країн це вже сформована система. Нам потрібне розвинене антимонопольне законодавство, потрібен закон про лобізм, потрібно реформувати роботу парламенту, продовжувати адміністративно-територіальну реформу, поглиблювати цифровізацію в усіх сферах, потрібно наводити лад на окремих ринках, включаючи енергетику, сферу видобутку корисних копалин, продовжувати реформувати судову систему, податкову, СБУ, зміцнювати антикорупційну інфраструктуру. Розвинені країни йшли до цього дуже довго. Наш закон про олігархів є рамковим, першим кроком. І ми вважатимемо, що він спрацював на 100%, якщо згодом виявиться, що в реєстрі буде нуль людей. Це означатиме, що ніхто з великого бізнесу більше не купує депутатів, міністрів, суддів чи правоохоронців і не намагається впливати на державні рішення.

Паралельно із цим законом розробляються інші, вони потребують часу, актуалізації з урахуванням українських викликів. Великий бізнес, який працює чесно, має сплачувати податки та інвестувати в країну — це те, на чому тримається економіка.

Ну, деякі пункти можна обійти, наприклад, передати ЗМІ трудовому колективу.

— З огляду на те, що закон щойно прийнятий і антиолігархічне законодавство тільки формується, а хороших юристів у нас в країні вистачає, я усвідомлюю, що варіанти обходу вже шукаються. Саме тому рішення щодо наповнення реєстру прийматиме РНБО, куди входять топчиновники, включаючи весь силовий блок. Звичайно, практика покаже, чи потрібно доопрацювати закон. Підкреслю, що функції, які покладаються на Раду нацбезпеки й оборони, мають тимчасовий характер. За цей час важливо кардинально та системно зміцнити політичні й економічні інститути. Коли зміни набудуть незворотного характеру, необхідність у втручанні РНБО відпаде.

Ми постійно координуватимемо свої дії з нашими західними партнерами, котрі, так як і ми, бачать у зниженні рівня корупції та впливу великого бізнесу на державу найважливішу умову для прискорення розвитку України. Наші партнери вже продемонстрували на прикладі деяких санкцій якість координації нашої роботи. Повірте, вони дуже добре обізнані про події та процеси, що відбуваються в нашій країні, про роль тих чи інших особистостей.

Водночас ми максимально уважно ставитимемося до прав усіх представників великого бізнесу. Держава не зможе назвати людину олігархом, поки офіційно вона не потрапить до цього реєстру, і для цього будуть усі підстави.

Великі та середні бізнесмени мають зрозуміти, що впливати на державу через масштабну корупцію стає з кожним днем складніше. Хлопці, займайтеся бізнесом, ставайте ще багатшими, капіталізуйте себе та країну. Це дозволить вирішити найважливіші речі. По-перше, на нашу країну перестануть вішати ярлики про те, що ми корумповані, а олігархи всім заправляють. По-друге, народ почне любити заможних.

Я хочу наголосити: ніхто не збирається нічого ні в кого забирати. Йдеться лише про чесні та прозорі правила для великого та середнього бізнесу без тієї масштабної корупції, яку ми сьогодні все ще маємо, на превеликий жаль.

Ми хочемо усунути несправедливість. Нам важливо, щоби жменька людей перестала паразитувати на державній власності, на держбюджеті, перестала висмоктувати всі соки з української економіки. Досить задирати тарифи для людей без достатніх вкладень в інфраструктуру. Нам важливо, щоби природні монополії насамперед в енергетиці, комунальній сфері та в транспортній інфраструктурі розвивалися, щоб люди відчували підвищення якості послуг без драконівського підвищення тарифів. Нам важливо, щоб доходи від видобутку корисних копалин із надр, що належать усьому народові, зростали та наповнювали бюджет, а не кишені окремих осіб. Нам важливо, щоб частина цих доходів накопичувалася задля забезпечення майбутнього дітей наших громадян.

Важливо, щоб великий бізнес будував нові підприємства та створював робочі місця. Тільки так ми зможемо кардинально підвищити прибутки всіх наших людей, а не купки обраних мільярдерів. Нам потрібні нові справедливі правила для прискорення розвитку України. Ось чого ми прагнемо.

Що читає та дивиться Андрій Єрмак

— У дитинстві мені подобалися пригодницькі романи зарубіжних авторів, українська література. Силу та міць українських письменників не можна заперечувати. В українській літературі дуже яскраво виражена емоція подолання, боротьби, бунтарства. Мені це близьке.

Про фільми – я такий самий, як і всі. Дивлюся драми, коли хочеться посумувати, дивлюся комедії, коли – посміхнутися. Дуже люблю фільми з Адріано Челентано.

Книжки

• "Держава" – Арістотель
• "Черчилль" – Мартін Гілберт
• "Кодекс Самурая" – Ямамото Цунетомо та Міямото Мусасі
• Усі книги Пітера Малкіна. Особливо "Ейхман у моїх руках"

Фільми та серіали

• "Рука Бога" – Паоло Соррентіно.
• Фільми з Адріано Челентано.
• "Апокаліпсис сьогодні", "Хрещений батько" — нещодавно я ознайомився з Френсісом Фордом Копполою і з задоволенням переглянув ці його фільми.
• "Додому" – Наріман Алієв
• Серіали – "Мільярди", "Чорний список".