Зрада чи перемога. Що чекати від саміту НАТО — будуть подарунки, але до Альянсу не покличуть

Завтра у Вільнюсі (Литва) розпочинає свою роботу саміт країн-членів НАТО, що проходитиме два дні 11 та 12 липня. Україна має щодо цього заходу найбільш оптимістичні сподівання — отримати відповідь на обіцянку, дану ще 15 років тому.

Знаково, що саміт у Вільнюсі проходить через 15 років після сумнозвісного заходу 2008 у Бухаресті. Нагадаємо, тоді на прохання надати Україні План дій щодо членства (ПДЧ) в Альянсі відмовили завуальовано, сховавши це під заявами, що "Україна одного дня неодмінно стане членом НАТО, а двері організації залишаються відкритими". Саме в Бухаресті президент Володимир Путін сказав тодішньому американському лідеру Джорджу Бушу-молодшому, що "такої країни, як Україна, взагалі не існує". Зрештою ця заява російського політика на довгий час продиктувала принципи існування міжнародної політики, світ побачив війну у Грузії 2008 року, анексію Криму, вторгнення в Донбас 2014 року, та повномасштабну війну в Україні 2022 року.

З того часу відносини України з НАТО вийшли на більш якісний рівень, але питання майбутнього членства все ще не вирішено. В Альянсі не говорять "ні", як і не говорять "так". За місяць до початку повномасштабного вторгнення РФ проводила останнє засідання Ради Росія-НАТО, на якому категорично вимагала не приймати Україну до Альянсу. Тоді відповідь Брюсселю була категоричною – не Москві вирішувати та ветувати питання розширення НАТО, а можливість інтеграції є суверенним правом кожної держави, що відповідає умовам Статуту організації.

У Вільнюсі Україна не отримає запрошення стати новим членом НАТО, про це прямо заявив генеральний секретар Єнс Столтенберг. Він зауважив, що найголовніше на сьогодні — підтримати та забезпечити збереження України як суверенної нації у Європі. Якщо цього не відбудеться, то далі немає сенсу обговорювати питання членства як такого.

"Після саміту НАТО ми обговоримо прагнення України щодо членства в НАТО. І я абсолютно впевнений, що союзники надішлють дуже сильний сигнал підтримки Україні", — говорив Столтенберг на зустрічі лідерів ЄС наприкінці червня 2023 року.

Нагадаємо, що згідно зі Статутом НАТО, всі рішення приймаються одноосібним рішенням. Тобто, всі 31 країн-членів організації мають схвалити рішення. Не існує інших механізмів запрошення нових країн-кандидатів на членство, зокрема особистого запрошення від генсека, про яке час від часу пишуть в ЗМІ. Генсек може лише озвучувати ініціативу після надання йому відповідних повноважень. Так було, наприклад, зі вступом Фінляндії.

Що потрібно для запрошення в НАТО

Наразі вступ України в НАТО вже підтримало 23 з 31 країн членів. Відповідні декларації було підписано між країнами. Ми досі не почули схвальних заяв від США, Франції, Німеччини. Уряд Угорщини традиційно дотримується протиукраїнської політики, там вважають, що вступ України до НАТО можливий тільки після того, як Росія дасть офіційну згоду.

Військовий експерт, фахівець з питань НАТО Ігор Козій припускає, що на саміті у Вільнюсі Україна може отримати запрошення до Альянсу, наприклад, з відкритою датою. Але це виглядає більш ймовірно, ніж реально.

"Вірогідність того, що Україна може отримати запрошення до вступу в НАТО є, але вона дуже низька і гіпотетична. Це буде залежати від політичної волі, єдності і наполегливості перших осіб країн-членів НАТО. Коли всі, хто підтримують рух України по Альянсу, займуть принципову позицію, аж до погроз залишити НАТО. Гіпотетично це можливо, але чи буде реалізовано практично, говорити складно. Але за ці два роки український політикум та дипломати змогли досягнути, здавалося б, неможливого, є певні позитивні зрушення. Наприклад, ніхто не очікував такої заяви президента Туреччини Ердогана щодо України і НАТО", — говорить експерт Фокусу.

Які стандарти НАТО має виконати Україна

Навіть серед країн, що є прихильниками вступу України до Альянсу. немає одностайності. Так, президент Литви Ґітанас Науседа не заперечив, що ветуватиме текст декларації саміту НАТО. За його словами, є речі, які можуть розходитися з інтересами безпеки та зобовʼязань перед Україною. Раніше координатор стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі зауважував, що Україна має відповідати всім вимогам Альянсу для членства в ньому. Крім того, він недвозначно натякнув, що союзники повинні врахувати післявоєнні запити України.

"Ми вважаємо, що найважливішим є залишатись зосередженими на боротьбі, яку вони зараз ведуть. І дивитись на післявоєнну Україну, на те, якими будуть потреби її безпеки, і які зобов’язання ми та наші союзники можемо взяти на себе, щоб допомогти їм залишатися в безпеці, тому що вони й надалі матимуть великий кордон з Росією", — сказав Кірбі в інтервʼю "Голосу Америки".

При цьому він анонсував, що довгостроковi зобов’язання перед Україною у сфері безпеки стане обов’язково темою обговорень саміту у Вільнюсі.

За словами аналітиків, частина членів НАТО побоюються, що будь-які рухи в сторону України можуть бути інтерпретовані як вступ Альянсу у війну проти РФ. А це вже переходить на інший рівень ведення війни, зокрема з використанням ядерного озброєння. При цьому прихильники України в НАТО не розуміють, якої ще ескалації потрібно остерігатися на російсько-українській війні.

Козій нагадує, що НАТО – це військово-політичне обʼєднання, де на першому місці стоїть відповідність загальноприйнятим стандартам. Акцент саме на політико-правових аспектах, а не на війську, як багато хто інтерпретує.

"Треба чітко розуміти, що не військові стандарти НАТО визначають процес зближення з Альянсом, а саме стандарти політичних систем, правоохоронних органів, судових систем та верховенства права. У нас з цим проблеми, й ті ж самі Франція, Німеччина та США це все добре знають. Це великі ризики — разом з допомогою у сфері безпеки й оборони втягнути до Альянсу ще одну корумповану країну зі сталою олігархічною системою. В НАТО вже є країни, що мають такі проблеми з політичними системами та процесами, наприклад, та ж Угорщина, Греція, Албанія, Словаччина", — пояснює він Фокусу.

Експерт зауважує, що в Україні є, умовно, дві армії – армія фронту та армія тилу. Якщо перша робить все неможливе на лінії бойового зіткнення, щоб обороняти та звільняти свої території, то армія тилу – навпаки, шкодить державі на міжнародному рівні. Йдеться про корупційні скандали, свавілля судової та правоохоронної систем.

Чого Україні чекати від саміту у Вільнюсі

Опитані Фокусом експерти вважають, що, незважаючи на те, що питання членства України в НАТО на саміті у Вільнюсі не розглядатимуть, офіційний Київ має отримати з цього заходу максимум з можливого.

Політичний аналітик Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Володимир Горбач припускає, що, ймовірно, для України підготують спрощений, так званий шведсько-фінський варіант вступу без ПДЧ.

"В політичному сенсі має бути визначеним і початися якийсь процес зближення з Альянсом, всім зрозуміло, що заяви саміту в Бухаресті 2008 року мають бути більш конкретно переформатовані. Якщо у 2008 році нам ввічливо відмовили зі словами, що "двері Альянсу залишаються відкритими для вступу", то зараз прийшов час розібратися, де і коли в ті двері можна буде потрапити", — говорить він Фокусу.

На думку Горбача, залишається загроза того, що це буде відкладено до моменту закінчення війни в країні. Зараз йде боротьба за політичну редакцію підсумкової декларації.

За словами директора Інституту світової політики Євгена Магди, Україна має наблизитися до співпраці з НАТО широким фронтом, а не у вузьких точкових програмах.

"Найбільшим максимумом для України стане те, що у підсумковому документі буде чим більше згадок про країну. Це конкретні, закріплені пункти – допомога зброєю, початок роботи Ради Україна – НАТО. Зазначу, що Рада має вищий статус за Комісію Україна-НАТО, тому Угорщина не матиме можливості блокувати її роботу. Зараз українська політика діє за принципом – процес все – результаті ніщо, який був описаний ще науковцем Бернштейном", — розповідає він Фокусу.

Найбільш реальною експерти називають ймовірність прийняття для України конкретних безпекових гарантій від Альянсу. Йдеться про певні зобовʼязання та рішення щодо постачання техніки, боєприпасів та зброї.