Таке не вибачають: чому Резнікову довелося піти і що він залишив після себе

"На виконання рішення президента України Володимира Зеленського подав до Верховної Ради України заяву про відставку. До звіту готовий", — сказав Олексій Резніков у понеділок, 4 вересня. Він продемонстрував аркуш паперу із заявою. А вже на наступний день у вівторок міністр прийшов до Верховної Ради зі звітом.

Зрештою голосування відбулося: відставку підтримали 327 депутатів.

Ця відставка хоча й була прогнозована, але потребує пояснень, адже міністерство Резнікова у часи війни — це одночасно історія і перемог, і скандалів. З одного боку, Резнікову вдалося налагодити механізми отримання від партнерів зразків західної зброї, посиливши українську армію. З іншого — довелося виправдовуватися за можливі корупційні оборудки у відомстві, про які стало відомо суспільству.

Досвід і звʼязки політика Олексія Резнікова

Олексій Резніков — відомий юрист і адвокат. Його прізвище на загал прозвучало у 2004 році як представника інтересів кандидата в президенти Віктора Ющенка у Верховному Суді України. Його компанії вдалося оскаржити результати другого туру президентських виборів. Із 2008 року Резніков — депутат Київської міської ради від блоку Миколи Катеринчука (пізніше обирався повторно) та секретар Київської міської ради. Згодом став заступником мера Віталія Кличка.

І якщо на початку своєї політичної кар’єри успішний юрист займався питаннями місцевого самоврядування й долучався до організації пісенного конкурсу "Євробачення" в Києві, фіналу матчу Ліги чемпіонів УЄФА сезону 2017/2018, то вже після 2019 року та перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського Резнікова залучили до міжнародних перемовин державного рівня. У вересні 2019 року новим представником України на перемовинах у Мінську став саме він. Президент уповноважив Резнікова представляти інтереси країни в робочій підгрупі з політичних питань Тристоронньої контактної групи. Вважалося, що Резніков, який мав досвід досудового врегулювання спорів, міг бути ефективним і під час перемовин із РФ.

4 березня 2020 року Резнікова призначили на посаду віцепрем‘єра-міністра України — міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а за півтора року звільнено. 4 листопада 2021 року президент запропонував йому посаду міністра оборони України. Резніков пообіцяв реформувати систему держзакупівель, провести кадрову реформу, розв’язати питання з чергою на квартири.

Як писав "Бабель", Резнікова на момент призначення пов’язували з головою Офісу президента Андрієм Богданом — той починав кар’єру юриста в адвокатській компанії "Правіс", одним із її власників був саме Резніков. Проте Богдан незабаром пішов із посади голови Офісу президента, його замінив нинішній — Андрій Єрмак. Вони з Резніковим також знайомі як мінімум із початку 2010-х. Мало хто пам’ятає, але Єрмак був головою "Асоціація власників малого бізнесу та малих архітектурних форм", громадської організації, яка лобіювала інтереси власників кіосків у Києві, яких на той час було засилля. Очевидно, ці зв'язки допомогли Олексію Резнікову в політичній кар’єрі. Навіть коли змінювалися керівники на певних посадах, Резніков залишався при владі, а в стресових ситуаціях проявляв характер.

У тенетах корупційних скандалів

Одна з таких ситуацій сталася в січні-лютому 2023 року. Тоді журналісти опублікували контракти на харчування військових частин із завищеними цінами. Зокрема, у матеріалі йшлося, що МОУ закуповує курячі яйця по 17 грн за штуку, що значно дорожче, ніж у магазинах. У міністерстві почали відповідати, пояснюючи ситуацію, а згодом стало відомо про звільнення. У відставку мав піти й Олексій Резніков. Принаймні таке рішення було ухвалено під час засідання фракції "Слуги народу", а керівник фракції Давид Арахамія пояснив, що війна в Україні потребує кадрових рішень, тому потрібно, щоб кадрові силовики очолювали силові відомства. Йшлося про те, що Резнікова хотіли замінити на нинішнього начальника ГУР МО Кирила Буданова. Але останній не захотів змінювати місце праці. Та й Резніков не збирався здаватися — він зібрав пресконференцію в Києві та публічно заявив, що про відставку нічого не знає, на нові посади не погоджувався.

У результаті наступного дня позиція щодо відставки Резнікова у владі змінилася. Представники монобільшості в парламенті у коментарях журналістам заявляли, що рішення про можливу відставку Резнікова переглянуто, зважаючи на "ризики для системи в цілому перед "Рамштайном" і враховуючи можливий наступ". Олексію Резнікову вдалося втриматися в міністерському кріслі.

І коли Резнікову нагадували про політичну відповідальність, що керівник відомства, у якому сталася така ситуація, має піти у відставку, він виправдовувався: "Стрес, якого я зазнав, важко точно виміряти, але моя совість абсолютно чиста".

Проте в серпні 2023 року виник новий корупційний скандал в МОУ із закупівлею товарів і обладнання для армії за завищеними цінами. На цей раз журналісти у власному розслідуванні стверджували, що ціна курток, закуплених Міністерством оборони у 2022 році, нібито зросла втричі під час доставки.

Цей інцидент, очевидно, вплинув на рішення в Офісі президента, де серйозніше заговорили про відставку. Недарма ж віднедавна особисто Володимир Зеленський декларує нову хвилю зусиль із боротьби з корупцією, адже це є основною вимогою на шляху до приєднання до західних інституцій, таких як ЄС. Та й думки європейських політиків також є визначальними. Зокрема, коментуючи відставку Резнікова, президент Литви Ґітанас Науседа зазначив, що саме корупція в Україні гальмує постачання зброї. "Уявіть, що виборці в тій чи іншій державі бачать, що в країні, на яку спрямована допомога, відбуваються дуже помітні корупційні скандали. Це величезний удар по репутації цієї держави", — зазначив він.

Проте деякі експерти вважають, що яйця та куртки ніяк не вплинули на відставку. "А ось те, що на початку 2023 року гроші витрачалися на сумнівні фірми, які мали закуповувати зброю, а вони постачали неякісну, не в тій кількості, яка передбачена контрактом, мало визначальну роль. Ми маємо претензії щодо корупції від наших партнерів, але значна їх частина поза публічним полем. Ці претензії пред’являють безпосередньо президенту, він змушений реагувати", — говорить Фокусу політичний аналітик Олександр Кочетков. Про ці випадки сам Резніков згадував в одному з інтерв'ю.

Натомість політолог Петро Олещук зазначає в коментарі Фокусу, що Зеленському важливо було продемонструвати перезавантаження влади й рух до боротьби з корупцією. "Саме тому він вирішив усе-таки звільнити міністра. А акцент не роблять на куртках і яйцях, оскільки ці історії ще потребують вивчення", — додає він.

У пошуках зброї для України

Але нині ми згадуємо не лише про політичну відповідальність, а й про важливі політичні рішення, які були ухваленні завдяки та за сприяння Олексія Резнікова.

"Переозброєння української армії та узгодження позиції під час засідання у форматі "Рамштайн" можна, безперечно, зарахувати до заслуг Резнікова на посаді міністра", — говорить Олещук.

Нагадаємо, одним із перших візитів Резнікова після призначення на посаду міністра оборони була поїздка у Вашингтон. Вона була в часі якраз із оголошеннями західної преси про те, що Росія готується до повномасштабного вторгнення та накопичує на кордонах із Україною війська.

"Коли в листопаді 2021 року тільки-но призначений міністр полетів у Вашингтон і просив "Стінгери", мені відмовили, сказали, що це неможливо. А я сказав, що це можливо і ви нам їх дасте, я був упевнений, що ми їх отримаємо, і ми їх отримали вже в січні від Литви, але з дозволу Вашингтона, — сказав Резніков в інтерв’ю "Укрінформу". — А коли я просив 155 мм артилерію, я був упевнений, що нам її дадуть. Хоча нам відмовляли — нам дали. Коли я просив дати нам MLRS, це М270, це HIMARS, мені сказали, це категорично неможливо, але я був упевнений. Кажу: "Ви нам їх усе одно дасте, давайте зараз уже вчити наші екіпажі". І нам їх у результаті дали. І так було з усією номенклатурою — "Леопарди", "Петріоти" — я був переконаний, що нам дадуть, і нам їх дали й дають ще".

Ще однією із заслуг міністра Резнікова вважається саме переговори про надання військової допомоги країн-союзників, зокрема на засіданнях у "Рамштайні".

"Звісно, політики вирішують надавати чи не надавати Україні зброю, а в межах засідань "Рамштайн" ішлося про час і обсяги. І обсяги — досягнення Резнікова. У Резнікова склалися особисті довірливі стосунки з представниками інших країн, які брали участь у "Рамштайні". Він достатньо добре володіє англійською мовою та як юрист може швидко налагодити особисту комунікацію з людьми. До того ж він мав завжди повну підтримку президента. Одностайність позицій дуже сильно допомагає будь-яким переговорам і домовленостям", — додає Кочетков.

Уже колишній міністр оборони Великої Британії Бен Воллес, реагуючи на відставку свого колеги, заявив, що без Резнікова розблокувати міжнародну підтримку не вдалося б. "Мало хто знає про ваш внесок у цю війну, але ті з нас, хто знає, дякуємо вам", — сказав британський політик.

Експерти говорять, що Резніков під час переговорів із іноземними партнерами продемонстрував певний дипломатичний хист. "Але ми не можемо зараз оцінити все, що зробив Резніков, бо багато інформації засекречено, буде відомо про неї після нашої перемоги", — зауважує Олещук.

Друга заслуга Резнікова — зміна способу мислення західних партнерів про співпрацю з Україною: Україні необхідно ухвалювати стандарти НАТО, але й країнам Альянсу є чого навчитися в України. Йдеться про те, що все, що могло здатися неможливим, зрештою, втілювалося в життя. Резніков іде з посади, знаючи, що президент США Джо Байден схвалив навчання українців на F-16, а згодом і схвалив відправку в Україну багатоцільових винищувачів.

Третя — налагодження співпраці Міноборони з керівництвом Збройних сил України, адже, як відомо, керівники Міноборони та Збройних сил конфліктували між собою. За словами експертів, комунікація Резнікова та Залужного була постійною та ефективною.

Серед недопрацьовок експерти називають те, що Резнікову не вистачило сил на те, аби домогтися формування власного оборонного замовлення. "Міністерство повинно було максимально тиснути на Кабінет Міністрів щодо розгортання власного виробництва. А це відбувалося дуже повільно, та ще й із корупційними проблемами", — додає Кочетков.

Перспективи Резнікова в найближчому майбутньому

Нині експерти наполягають: до нового міністра оборони є дві ключові вимоги. Перша — бути ефективним менеджером, аби налагодити внутрішню роботу міністерства, зокрема уникати корупції, існування якої в Міністерстві оборони у часи війни є неприпустимою. Друга — підтримувати зовнішню комунікацію із західними партнерами для вчасних постачань озброєння.

Що ж стосується Резнікова, то ніхто не сумніваються, він залишиться в політиці. Хоча перед тим може взяти політичну паузу.

"Резніков повністю виконує неписані правила чиновника — не обурюється, не висловлює незгоду, не розповідає, що нічого немає. Він сьогодні погоджується з президентом і чекає, куди його призначать. А це означає, що має великі шанси бути призначеним. Наприклад, міністром юстиції — про цю посаду Резніков давно мріє. І вона спокійніша, аніж міністра оборони", — думає Кочетков. Якщо ж усе-таки вирішили його відправити за кордон, а йдеться про посаду посла України у Великобританії, то не надовго, аби був час забути про корупційні скандали, не асоціюватися з ними.