У сірій зоні: лівий берег Дніпра як плацдарм до майбутнього наступу ЗСУ

Українська диверсійно-розвідувальна група захопила ділянку дороги між трьома селищами на лівобережжі Херсонщини. Про це йдеться у черговому звіті американського Інституту вивчення війни (ISW). У ньому зазначається українські сили утримують деякі позиції в Кринках, що в 30 км на схід від Херсона, та продовжують обмежені атаки на східному березі Дніпра в районі Антонівського залізничного моста — поблизу населених пунктів Підстепне, Пойма, Козачі Лагері.

Щоправда, американці у своїх твердженнях посилаються на російські джерела, здебільшого, телеграм-канали.

Водночас речниця Об'єднаного координаційного пресцентру Сил оборони Півдня України Наталія Гуменюк говорить, що не можна наразі говорити про висаджування українських військових на лівий берег Херсонської області у стверджувальному тоні.

Хронологія українського наступу

Перші звістки про те, що українські сили форсували Дніпро, аби закріпити позиції і підготуватися до наступу на лівий берег Херсонської області, з’явилась ще 14 і 15 вересня. Тоді ж Росія заявила, що у таких повідомленнях нічого нового немає — Збройні сили України готувалися форсувати Дніпро ще з липня.

Приблизно у той ж час начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов в інтерв'ю виданню The Economist заявив, що українські військові можуть встигнути розірвати сухопутний коридор Росії з Кримом до настання зими. А один з ймовірних шляхів — форсувати Дніпро.

17-18 жовтня в Інституті вивчення війни уточнили: це окремі підрозділи двох українських бригад морської піхоти перетнули річку Дніпро та висадилися на лівий берег річки на Херсонщині.

20 жовтня американці зауважили, що український наступ на лівому березі Дніпра на Херсонщині видаються масштабними, ніж ті рейди, що було раніше. Українці контролюють берег вздовж Дніпра та біля Антонівського мосту. Цікаво, що у той момент на Херсонщину приїхав президент Володимир Зеленський, провів нараду зголовнокомандуючим ЗСУ Валерієм Залужним та нагородив воїнів.

Наступного дня експерти ISW розповіли, що в ЗСУ продовжують вести масштабніші, ніж зазвичай, наземні операції на лівому березі Херсонської області. Зокрема, українські бійці ведуть бої у селі Кринки.

Водночас, якщо проаналізувати російськи джерела, то можна помітити, що росіяни досі не сприймають просування українських військ як небезпечне — не помітне перекидання військ, наприклад, з-під Авдіївки для відбиття цього удару.

Шлях з Кринків до Криму

"Хто в Крим, а я — у Кринки" — цей вислів належить українському класику сатиричної прози Остапу Вишні. Він бував у Кринках на лівобережжі Херсонщини кілька разів на відпочинку.

Можливо, аби не Вишня та не війна, про невелике село біля річки Конки, у 30 км на схід від Херсона, мало б хто чув. До повномасштабного вторгнення у ньому жило менше тисячі осіб.

Кринки були окуповані російськими військами у перший день великої війни. Після того з села поїхала значна кількість людей. Внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС, через близькість до нижньої течії Дніпра, Кринки затопило. Люди, рятуючись від води, також втікали.

Після того як вода зійшла росіяни обладнали там позиції, та організували склад боєприпасів.

Житель Кринків Василь, який виїхав з села, говорить Фокусу, що воно зруйноване повністю.

"Можна сказати, села немає. Спочатку вода, затопивши по дахи, забрала своє. Від будинків залишилися одні коробки. А також російські міни, які змило з берега. Люди бояться підійти до зруйнованих хат, щоб не підірватись. Це певно єдиний населений пункт, який вода зруйнувала повністю. Життя там вже не буде", — констатує він. Розповідає, що в Кринках залишилися жити лише ті, кому геть немає, куди їхати. "І то вони живуть на дачах зі сторони Корсунки у великому дачному кооперативі. Туди вода дійшла тільки по коліна, тому лишились стояти будівлі", — уточнює він.

Потім почалися обстріли. "Останні тижні дуже гаряче, постійні. Люди сидять по підвалам. Працює артилерія та міномети, — продовжує він. — Кілька днів тому росіяни були дуже налякані — наші влучили кудись добре, були й вбиті, бігли й поранені. А до того заходили наші хлопці. Коли відійшли, набігло багато русні, бачили їх техніку. Росіяни пішли по закинутим будинкам — шукали, чи не лишився українських військових".

На запитання про український контроль над Кринками Василь відповідає скептично: "Не слухайте військових експертів. У Кринках все швидко змінюється. Хтось рідним каже: "Ура! Ми вже звільнені, бачив наших хлопців". Аж потім з’ясувалось, що вони без техніки пішли до Мелітопольської траси. Тож згодом можна почути: "Все, росіяни повернулись, проводять у всіх обшуки, нагнали багато техніки". В посадках та лісах навкруги села — всюди вони. Так і живемо. Сумніваємося, що через Кринки Крим підуть звільняти".

Прилітає постійно і у сусідній населений пункт — Козачі Лагері. "Що там відбувається, сказати важко, — говорить Василь. — Росіяни, ніби, заявили, що люди, які там залишилися, не будуть отримувати допомогу, доки не закінчиться війна. Туди навіть машини з хлібом перестали пропускати, мовляв "там ведуться бої".

Які є можливості для переправи війська

"Є відео, на якому видно, що наші висадилися в Кринках. Я не зміг ідентифікувати хати, які саме на відео, але судячи з вигляду, який відкривається на річку Конку та Дніпро, то це центральна частина Кринків, — говорить Фокусу херсонський політолог Володимир Молчанов.

Він припускає: далі українські групи пішли в ліс, який поряд — біля Кринків чи не єдина ділянка, де сосни підходять до води.

"Техніку точно ніхто не бачили, її поки перекинути неможливо через Дніпро. Єдине зручне місце, де можна перекидати понтони — район населеного пункту Львове. Там немає плавнів, а одразу починається вода, — продовжує він. — Там ще в радянські часи тренувалися війська переправлятися через Дніпро та протидіяти таким понтонним переправам. Острів на Дніпрі, який там є, також зараз контролюється Україною. Але проблема в тому, що на лівому березі дорога веде до населеного пункту Корсунка, де стоїть щонайменше півтори тисячі росіян. Серед них сумнозвісна 205-а окрема мотострілецька бригада, яку обвинувачують у підриві Каховської ГЕС, та підкріплення, яке перекинуто з запорізького напрямку. Наразі намагаються наступати на Кринки, безрезультатно. Росіяни також контролюють автомобільну дорогу на Олешки. Для цього достатньо сидіти у жіночому монастирі, якій розташований у Кринках. Тобто аби подолати Дніпро, треба плисти на човнах, переходити пішки острів — десь 200 метрів, далі знову пересідати на човни".

Як пояснюють військові експерти, у жовтні 2023 року на лівий берег Херсонщини зайшли підрозділи двох бригад морської піхоти України — 36-ї та 35-ї. І ця не перший такий випадок — українці, дійсно, весь час намагаються підготувати плацдарм на лівому березі Дніпра. А для цього мають певний запас — іноземні партнери передавали певну кількість різних технічних засобів для організації переправ, мостів, а також десантних катерів. До того ж території 15-20 км вздовж Дніпра по лівому берегу є сіро зоною, які не контролюються жодною зі сторін повністю, хоча і позначені як окуповані. Там регулярно пересуваються і російські групи, які обстрілюють правий берег. Але одразу йдуть в глиб, оскільки їх накриває українська артилерія.

Ситуація в районі Антонівського мосту

Інші два населені пункти на лівому березі Дніпра, про які йдеться у повідомленнях Інституту вивчення війни — Підстепне та Пойма. Вони ближче до Херсона, нижче по течії Дніпра від Кринків.

До них з правого берега вів залізничний міст, який нині зруйнований у районі річки Конка.

"Основний міст був зірваний росіянами ще 11 листопада 2022 року. А через Конку був цілий. Але наразі на знімках видно, що й він лежить над водою, але по ньому пішки можна пересуватися", — говорить Молчанов. — І саме по ньому у ніч на 18 жовтня ЗСУ, дійсно, просунулися неочікувано для росіян вздовж залізниці до селища Пойма. Просунулися пішим ходом. Зайшли у село Піщанівка. Потім відбулися перестрілки. Вони вийшли та тимчасово закріпилися на залізничній станції Цюрупинськ, яка знаходиться одразу за плавнями, де проходить дорога Олешки — Нова Каховка. Потім зайшли в ліс — він 200 метрів завширшки та кілометр завдовжки. У той момент місцеві жителі у Піщанівці сиділи у підвалах, чули перестрілки".

Після Молчанов зауважує: було поранено щонайменше одного місцевого жителя, його мали госпіталізувати.

23 жовтня українські сили відійшли і в районі цих населених пунктів.

Наразі плавні лівого берега Дніпра залишаються під вогневим контролем Збройних сил України.

"А далі — у районі Олешок — російський контроль. Звідти вони намагалися відправляти у бік Антонівського залізничного мосту свої ДРГ на човнах. Але є випадки влучань по ним. Також росіяни контролюють кілька дачних кооператив, з території яких і обстрілюють Херсон. Але наразі обстрілів стало менше, бо ця місцевість під вогневим контролем ЗСУ", — продовжує херсонський політолог.

Наразі присутність українських сил оборони у плавнях лівого берега Дніпра дає перспективи для просування на висоти. Але для повноцінної десантної операції там необхідна залученість декілька піхотних бригад, важкої техніки, артилерії. Це має бути блискавичний удар, який дозволить розрізати оборону противника та вийти на адміністративні кордони Криму.

"Можливо, треба було діяти відразу після підриву ГЕС, коли Кринки, Піщанівка та інші населені пункти були затоплені. Тоді ж росіяни відійшли, можна було займати позиції в лісах на пагорбах. Що важливо, що соснові ліси, які ростуть на кучугурах, не затоплялися. Можна було б і заняти дорогу, яка йде на Мелітополь, бо її частина була затоплена, по ній не можна було пересуватися. Можна було, але так не сталося", — додає Володимир Молчанов.

Наразі на цьому напрямку достатні сили суперника. Росіяни з самого початку планувала оборонятись по лінії Дніпра. До підриву Каховської ГЕС там була досить потужна лінія оборони. Після повінню ситуація дещо змінилась, але фортифікаційні споруди залишається. Нині вони створили ще одну лінію оборони на випадок українського прориву. Вона проходить поблизу населених пунктів: Олешки, Саги, Челбурда, вздовж автомобільної дороги. Їх план — створити котел, аби з трьох сторін крити вогнем.

А плани українського командування — вийти до адміністративного кордону з Кримом, про що військово-політичне керівництво України заявляло не один раз.

Якщо говорити про подальші дії. Може бути кілька варіантів. Один з них — діяти в сірій зоні лівого берега від Нової Каховки до дельти. А також на Кінбурнській косі. Інший — формувати плацдарм, як, приміром, Лютіжський, тобто той, яких був захоплений, на якому можна закріпились та куди можна перекинути велику частину військ з технікою. І другий варіант — це і був першопочатковий український план. Але у 2023 році ці плани втілити не вдалось, адже росіяни підірвали греблю. Вода розлилась, зійшла, але залишила мокрий ґрунт, по якому не могла пересуватися бронетехніка.

"Але, можливо, мета не форсувати Дніпро, а зробити так, аби відтягнути з запорізького напрямку російські сили. І ми вже бачимо, що з Пологівського напрямку сили йдуть", — говорить Молчанов.

Наразі вихід до Азовського моря та можливість перерізати канали постачання росіян залежить або від боїв за Токмак, після чого утримати Мелітополь та Бердянськ буде росіянам майже неможливо, або від наступу з правого на лівий берег Дніпра.