Радикальний популізм. Чи є загроза для України від перемоги ультраправих в Європі

"З приходом до влади майже повсюдно в Європі крайніх правих популістів ми ризикуємо отримати некеровану Європу", — сказав агентству Reuters голова ліберальної групи Renew у Європарламенті Стефан Сежурне.

Наразі ця партія разом з правоцентристською Європейською народною партією та лівоцентристською групою "Соціалісти і демократи" утворюють коаліцію та мають 420 з 705 місць у парламенті.

Сежурне побоюється, що ультраправі на виборах до Європейського парламенту у червні 2024 року отримують такі ж результати, як 2023-го вони отримали у Нідерландах (йдеться про перемогу ультраправої "Партії свободи" (PVV) під керівництвом Герта Вілдерса, якого називають антиміграційним популістом, він також не підтримує подальшу передачу зброї Україні). А саме так прогнозують соціологічні опитування — наразі ультраправа група "Ідентичність і демократія" (ID) зараз є шостою за чисельністю в Європарламенті, а можуть посісти четверту позицію.

Французький євродепутат виключив будь-який союз з ультраправими або з євроскептичною групою "Європейські консерватори і реформісти". До неї входить польська партія "Право і справедливість", яка вісім років боролася з Брюсселем. Він також висловив скептицизм щодо групи "Зелених".

Відзначимо, що Стефан Сежурне нещодавно став нових міністром закордонних справ Франції.

Крім того, йдеться про зростаючу роль таких ультраправих в окремих країнах, таких як Національне об'єднання" Марін Ле Пен у Франції, "Ліга" Маттео Сальвіні в Італії, "Альтернативи для Німеччини" (АдН) у Німеччині. І радикалізм чи то популізм деяких зашкалює. Приміром, лідерка французького праворадикального "Національного об'єднання" Марін Ле Пен заявляла: "Я хочу знищити ЄС, а не Європу! Я вірю в Європу національних держав. … Але я не хочу цього Європейського Радянського Союзу". Вона ж не визнає окупацію України, зокрема Криму.

Їх представники та представники інших подібних партій ще на початку грудня 2023 року провели зустріч в італійській Флоренції. Там ультраправі заявили про своє бажання після виборів до Європарламенту 2024 року стати бодай третьою за величиною там групою після правоцентристів та соціалістів групою. Після чого, на їх думку, можна буде переформатовувати Євросоюз та змінювати вектори руху. І перш за все посилювати імміграційну політику та пом'якшити кліматичну, аби захистити робочі місця та промисловість. Приміром, глава французької партії "Національне об'єднання" Джордан Барделла заявив, що Європа не може стати "5-зірковим гуртожитком для Африки", він пов'язує масову імміграцію з насильством та злочинністю. Також праві виступають проти рішення ЄС заборонити нові автомобілі з викидами CO2 з 2035 року.

Радикальні зміни з ознаками демократії в Європі

Часи криз, різних проблем, конфліктів та нестабільності створюють попит на різних націоналістів, популістів і автократів, і це можна помітити історично, така закономірність. Про це говорить доцент Інституту міжнародних відносин Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Микола Капітоненко.

"У часи нестабільності люди потребують безпеки, починають шукати більш рішучих, сильних лідерів, правих цінностей, зокрема, націоналізму і іноді й в популізмі. Думаю, що ці фактори додають тих тенденцій, які ми бачимо у Європі, коли по черзі до влади приходять то ліві, то праві", — пояснює він Фокусу.

Але це ще не означає, що виборці конкретних правих сил підтримують тотально ідеї політичних сил та окремих лідерів. Приміром, Герта Вілдерса агітує за вихід Нідерландів з ЄС, хоча він відкрито визнає, що ця ідея не популярна серед більшості нідерландських виборців. Але все одно згадує про проведення референдуму про Nexit – вихід Нідерландів з ЄС.

"На виборах люди голосують не лише з зовнішньополітичних поглядів кандидатів. Вони оцінюють сукупність різних обіцянок, програмних положень і зовнішньополітичні погляди — не найбільш важливі. Більшість турбують податки, безробіття, економічні реформи, а погляди на ЄС чи підтримку України є другорядними, — продовжує Микола Капітоненко. — І праві найбільше відповідають запитам суспільства. У Нідерландах були євроскептики, але їх позиції не були надто сильними. Але час змінює багато чого, і сьогодні ЄС стоїть перед численними викликами, і ніхто не може гарантувати, що перебувати в середині ЄС буде значно вигідніше ніж отримати більшу свободу. Праві — це ідеологія націоналізму. Вони за те, аби захищати інтереси своєї нації понад усе. Не за якісь там солідарні речі, багатосторонню співпрацю чи допомогу іншим, а за концентрацію на власних інтересах. Можливо, люди не поділяють думку про те, що треба виходити з Європейського Союзу, але погоджуються, що, залишаючись в ЄС, треба більшою мірою дбати про власні інтереси. Так робить Угорщина".

Експерт не сумнівається, вплив ультраправих у 2024 році посилиться, зокрема, у Європарламенті. Також на рівні виборів у різних країнах ЄС.

"Але при цьому не думаю, що ЄС ризикує стати некерованим, — додає доцент Інституту міжнародних відносин. — Бо посилення не означає, що вони отримують політичну масу, все-таки є мейнстримні партії, більш помірковані, у яких є шанс зберегти більше місць у своїх руках. А з іншого боку Європарламент має обмежений вплив і його роль в інститутах ЄС та розподілі повноважень не настільки сильна, як роль парламенту в державах", — додає Капітоненко.

Про обмеженість впливу говорить Фокусу й експерт-міжнародник, колишній директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України Вадим Трюхан.

"Думаю, загроза від коричневої чи будь-якої іншої чуми в ЄС перебільшена, — говорить він. — Більше того європейський парламент не є класичним парламентом будь-якої держави, його повноваження доволі обмежені. Ключове там європейська рада — орган, який створений з лідерів держав та урядів. Той факт, що зараз йдуть на вибори в Європарламент важковаговики, навіть Шарль Мішель жертвує посадою президента Європейської ради, демонструє, що політики в Європі в тій чи іншій мірі втомлюються".

До того ж експерти зазначають, що європейці завжди дуже вміло користуються перевагою — створенням коаліцій.

"І вміння домовлятися — це шлях до успіху та мінімізації ризиків. Але повторю: ультраправі не будуть настільки популярними, щоб отримувати більшість і формувати уряди, — додає Микола Капітоненко. — Їхня популярність може зрости на кілька відсотків. Якщо в цілому говорити про так званий "правий сектор", то так, у них зараз більше шансів приходити до влади, але у лівих є можливість сформувати сильну опозицію та створювати коаліції навіть в тих місцях, де вони не виграють в парламентських виборах. Так вони зможуть контролювати дії урядів".

Зрештою демократія передбачає зміну влади. Тобто поки рано говорити, що наявна загроза від приходу до влади ультраправих.

"Вілдерс ж не отримав 50 чи 60 відсотків, а всього 20. Така у Нідерландах виборча система, що проходять дуже багато політичних партій. І це природа демократії. Намагається сформувати коаліцію. Італія дуже боялась, щоб прийшли до влади право та ліворадикальні партії, зокрема "Брати Італії — Національний альянс" Джорджії Мелоні. Але потім виявилось, що кандидати на владу і перебування у владі — зовсім інша історія. Італія виявилась одна з найбільш потужних держав, з точки зору підтримки України. І надає вже восьмий пакет допомоги Україні", — пояснює Трюхан.

Він говорить: з одного боку негатив в тому, що право- та ліворадикальні партії в деяких країнах пробиваються в політику і навіть стають владою, як у Словаччині. Але є і позитив — настільки довготривалі демократичні традиції в пошуку компромісів, оптимальних рішень в більшості європейських держав, що вони не відіграють визначної ролі. Виняток — Угорщина. Але це окрема розмова.

Ставлення до України: треба почекати

"Станом на зараз в жодній країні ЄС та НАТО не змінилася позиція стосовно необхідності підтримки України в її намаганні вистояти в боротьбі проти російської агресії, — продовжує експерт-міжнародник, колишній директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України. — І крайній приклад — це те, що консенсусно прийняли рішення стосовно початку переговорів про вступ до ЄС. Думаю, що невдовзі ми побачимо 50 млрд євро допомоги Україні. І це буде ще одним підтвердженням. Але, однак, тенденції тривожні. Тому що в деяких країнах офіційні влади не усвідомлюють до кінця згубної пропаганди на свідомість їх людей та здоров’я їхніх націй".

Тож йдеться про те, що, говорячи про більшість європейських ультраправих, можна згадувати, що їх прихильність, якщо вона навіть і була до президента РФ Володимира Путіна, зараз слабшає. Наприклад, італієць Маттео Сальвіні, сказав, що його партія "чітко підтримувала кожну дію на захист України фактами, голосами та грошима".

При цьому Микола Капітоненко зазначає, що ставлення до України не залежить тільки від того, чи прийдуть до влади ультраправі.

"Починаючи ще з середини минулого року, ще до виборів в Словаччині та Польщі треба було зрозуміти просту річ, що допомога Україні буде ставати більш проблемним питанням. Україні і без правих у ЄС треба усвідомлювати, що з часом все буде вдаватися складніше, питання допомоги Україні стає більш конфліктною. Нею спекулюють, критикують підходи, які застосовувались у 2022-2023 роках", — говорить він.

"Важливі перемовини Мелоні з Орбаном стосовно включення його партії в групу консерваторів, яка буде змагатись за місця в Європарламенті. Зараз пішла доволі обнадійлива інформація про перезавантаження відношень Угорщини та України, мовляв, Угорщина може зняти свої застереження і не накладати вето на рішення, стосовно виділення Україні 50 млрд євро", — зазначає Трюхан.

Європа під впливом російської пропаганди

Трюхан переконаний, що підйом ультраправих пов’язаний з впливами від Росії.

"Путінська Росія інвестує величезні ресурси в пропагандистську машину, в інформацію, в створення міфів і фейків, — говорить він. — Алгоритм роботи пропагандистської машини такий, що у разі, якщо постійно транслюються певні меседжі, вони поступово сприймаються частиною людей як природні. Відтак росіянам фактично вдалося створити у декількох країнах доволі значний прошарок людей, виростити таких, хто відмовляється вірити офіційній позиції їхніх урядів та держав, а прагнуть жити міфами та фейками, які продукує Кремль".

І цей сегмент є опорою тих політиків, які за нормальних умов не можуть прийти до влади. Що зрештою відбувається ми можемо подивитися на прикладі Словаччини та Нідерландів.

"Трохи складніші ситуації у великих країнах, наприклад, Франції. Там національний фронт мав певний вплив ще задовго до агресії Росії в Україні, до війни Росії з Грузією. Там праві підживлюються іншими проблемами. Зокрема, неконтрольованою міграцією. Саме так відбувається і в Італії, і в Угорщині. Орбан весь час розігрує карту загрози від нелегальних мігрантів з Африки та близького Сходу", — говорить експерт.

І така ситуація, зазначає він, посилюється завдяки тому, що часто офіційна влада або опозиція не може або не вміє протистояти згубній агресивній пропаганді та фейкам, які формують агресивну частину суспільства, його консолідують, а вона згодом голосує за право- або ліворадикальні партії та їх політиків.

"Росія — країна, яка геніально навчилась використовувати інформаційний простір у власних інтересах, для формування дружніх до себе політичних партій, сил, політиків. При чому вона не навчилась це при Путіні, вона цим займалася завжди — і при Радянському союзі, і при російській імперії. І там, де уряди приділяють увагу протидії пропаганді Російської Федерації — ситуація змінюється, ставиться в певні рамки, за рахунок того, що перекриваються джерела розповсюдження цієї інформації — російські канали", — підсумовує Трюхан.

Зрештою у поточному році можна прогнозувати, що ультраправі зможуть отримати підтримку виборців у Європі на різних рівнях. Але вирішальну роль відіграватимуть харизматичні лідери. Якщо партію очолюватимуть такі, то вона матиме більше підтримки. "Зараз в Німеччині з'явився сильний привабливий лідер соціал-демократичної партії і її рейтинги зросли, його хотіли б бачити канцлером виборці, які віддають перевагу опозиційним силам. Натомість Шольц серйозно втратив у рейтингу через нестачу харизми та сильних рішень. Хоча загалом Німеччина при Шольці зробила серйозні кроки у відмові від негативної спадщини Другої світової війни. Фактично Німеччина перебудовується і стає лідером, намагаючись перезапустити коаліцію на підтримку України. У Франції Макрон зняв відому досвідчену політикиню, яка була прем'єркою та провела три серйозні реформи, які були негативно сприйняті суспільством. Макрон подякував і призначив 27-річного харизматичного молодого політика, відкритого гея. І моментально у нього зріс рейтинг під 40%, він стає претендентом номер один на виборах президента через три роки", — додає Вадим Трюхан.

Що ж до України, то наразі підтримка країни є політично вигідною для ЄС, який ухвалив для себе рішення про протистояння у такій формі Росії.