Досі можна пити. Вчені назвали найстаріше вино у світі
Однак, як зазначають вчені, дилема відкривати пляшку з вином чи не відкривати ще довгі роки мучитиме експертів.
Пляшка вина зі Шпаєра — найстаріша з відомих винних пляшок у світі. Датоване 325-359 роками, давнє вино залишалося запечатаним у пляшці майже 1700 років. Незважаючи на те, що воно вже не алкогольне і навряд буде дуже смачним, дослідники кажуть, що його все ж таки можна пити, пише Ancient Origins.
Пляшку знайшли у 1867 у гробниці римського аристократа IV століття н. е. на території сучасної землі Рейнланд-Пфальц у Німеччині. Вона являє собою 1,5-літрову скляну посудину жовто-зеленого кольору з "плечами" як у амфори та ручками у вигляді дельфіна.
Вчені вважають, що вино було виготовлене із суміші місцевого винограду, трав та оливкової олії. Однак тепер воно виглядає як осад зі смолоподібною масою та каламутною рідиною, що втратила весь вміст етанолу.
"Насправді пити це вино цілком безпечно. Мікробіологічно воно не зіпсоване, проте ніякої радості у смаку воно точно не принесе", — розповіла винна експертка Моніка Крістманн.
Незважаючи на те, що на початку XX століття його проаналізували хіміки, пляшку так і не було відкрито. Сучасні історики роками сперечаються про те, чи взагалі слід відкривати пляшку вина, щоб вивчити її вміст.
Куратори Історичного музею Пфальця в Німеччині, де воно зберігається, стверджують, що його слід тримати закритим, щоб не пошкодити рідину, що збереглася. Зі свого боку, мікробіологи наполягають на тому, що відкривати пляшку може бути небезпечно.
"Ми не впевнені, чи витримає воно удар повітря. Вино все ще рідке, і є ті, хто вважає, що його слід піддати новому науковому аналізу, але все це дуже сумнівно", — сказав куратор винного відділу музею Людгер Текампе.
Отже, перефразовуючи Вільяма Шекспіра, дослідники досі запитують: відкривати чи не відкривати? Схоже, ця дилема ще довгі роки мучитиме винних експертів та вчених.
Нагадаємо, що раніше в Румунії археологи натрапили на величезний скарб золотих каблучок, похованих поряд із стародавньою дворянкою. Поховання належить до культури Тисаполгар-Романешти, що процвітала у Східній та Центральній Європі приблизно з 4500 до 4000 року до н.е.