У Стародавньому Римі використовували "магію", щоб угамувати неспокійних духів
Спалити тіло, прибити цвяхами, засипати вапном і цеглою — і сподіватися, що цього буде достатньо, щоб вони не повернулися.
Ще за часів, коли про мікроби та антибіотики не було й гадки, не дивно, що древні люди мали досить… несподівані способи уберегтися. Само собою зрозуміло, що наші предки любили магію. Існували татуювання проти прокльонів, для захисту породіль і навіть любовні заклинання. Однак археологи виявили на південному заході Туреччини досить дивний приклад цієї стародавньої практики навіть для наших предків, як пише IFLScience.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
"Часом археологічні знахідки дозволяють зазирнути за межі звичайного матеріалу, але у саму свідомість та мислення древніх людей, — пояснюють автори дослідження. — Кремаційне поховання зі східного некрополя Сагалассос на південному заході Туреччини якраз і дозволяє це зробити. Адже там збережено поховальні ритуали, які явно відрізняються від інших сучасних поховань на цьому місці".
За весь час розкопано чимало давньоримських поховань, і це, ймовірно, також належить до ранньоімперського періоду, приблизно між 25 р. до н.е. і 100 р. н.е. І хоч існує величезна кількість різних поховальних ритуалів, це вирізняється з-поміж інших.
Останки кремували, оточили різними речима, зокрема навмисно зігнутими цвяхами, і зрештою замурували в землі під шаром цегли і вапна. Розміщення цвяхів наче утворює магічний бар'єр навколо поховального вогнища. Тож перетворення місця вогнища на поховання та використання цегляного/вапняного покриття також є унікальними серед поховальних ритуалів на Сагалассосі.
На думку дослідників, це може бути давнім найжорстокішим заняттям — полюванням на вампірів.
Цвяхи і цеглу поєднували, щоб утримати мертвих, а вапно явно вказує на страх перед неспокійними мерцями. Незалежно від причини, що призвела до трагічного випадку, вона, схоже, залишала загиблих з наміром помститися, а живих — зі страхом перед поверненням померлих.
Цвяхи, чи то цілі, чи зігнута, або ж навіть зламані, були поширеним явищем у давньоримських могилах. Все через те, щоб захистити померлого у потойбічному світі, або ж як межу, яка не дозволяла б їм повернутися у світ живих.
Отже, чи є ця могила відповіддю Стародавньої Туреччини графу Дракулі? Дослідники достеменно не знають, однак сподіваються, що сама унікальність цього химерного і моторошного поховання може допомогти зламати певний опір ідеї магічних вірувань в археологічній спільноті. А зі свого боку це сприятиме детальнішому вивченню матеріальності магії та ритуалів, а ще унікальних поховань.
Раніше Фокус писав про ще одне дивне поховання. Дослідники виявили жінку, поховану обличчям донизу і з діркою від цвяха в черепі.
До того археологи виявили ще одне тіло жінки, похованої у позі ембріона. Хоча експерти не мають повної впевненості, що це тіло належить саме леді Ізабель Герман, датування останків тісно пов'язане з історичними записами.