Пухнасті немовлята. Вчені з'ясували, чому ми так любимо наших котів та собак
Нейробіолог вважає, що ми прив'язуємося до своїх вихованців зовсім не тому, що вони наші найкращі друзі — тут щось інше.
Ми звикли вважати, що собаки найкращі друзі людини, а кішки дуже норовливі, і, певно, саме це і приваблює людей до домашніх улюбленців. Однак нове дослідження нейробіологів передбачає, що насправді ми так прив'язані до своїх тварин зовсім з іншої причини, пише Daily Mail.
За словами нейробіолога, доктора Діна Бернетта, домашні тварини з великими очима та безпорадними характерами, можливо, перейняли наш еволюційний імпульс піклуватися про немовлят. Передбачається, що люди запрограмовані реагувати на речі, які нагадують нам про дітей. Бернетт припускає, що насправді це єдине здорове пояснення, чому ми заводимо кішок і собак.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
У своєму дослідженні нейробіолог зосередився на своєму 5-річному коті Піклі. Він навіть присвятив цьому свій науковий бестселер "Емоційне невігластво", в якому йдеться про те, що кішки та собаки багато в чому схожі з людськими немовлятами.
Бернет говорить про те, що люди емоційно запрограмовані вкладатися в немовлят, саме тому людині, як правило, вкрай складно відмовитися від немовляти після його народження. Однак згодом ця "дбайлива потреба" випадково торкнулася і наших домашніх улюбленців.
Вся річ у тому, що кошенята та цуценята маленькі, з великими головами та очима, вони не здатні говорити, але дуже грайливі та досить сильно залежать від нас. Люди емоційно чутливі до цих рис, тому що вони також присутні й у немовлят. Саме тому, за словами Бернетт, нам так хочеться дбати та захищати наших улюбленців.
Зазначимо, що припущення про те, що домашні улюбленці викликають свого роду помилкову батьківську реакцію, також підтверджуються і науковими даними. Ще у 2014 році група вчених із Гарварду просканувала мозок матерів, коли вони дивилися на фото своїх дітей та собак. Тоді дослідники виявили, що мозок загоряється ідентичним чином під час перегляду зображень. Це дозволило дослідникам припустити, що матері відчували схожі емоції щодо дітей та собак.
За словами докторки Анни Мачин з Оксфордського університету, коли дослідники дивляться на мозок людей, які дивляться на своїх цуценят, вони бачать "відбитки кохання", а також, що "батьківські ділянки мозку" активуються.
Проте вчені також зазначають, що сканування показує відмінності інтенсивності цих сигналів. Простими словами, людина насамперед врятує дитину, а потім свого улюбленця.
Бернетт також зазначає, що у сучасному світі люди заводять дітей у пізнішому віці або не заводять взагалі. При цьому домашні улюбленці цілком здатні вгамувати "свербіж", який виникає у людей, щоб розширити сім'ю, плекати, піклуватися і захищати когось ще.
Нейробіолог зазначає, що йому не дуже подобається термін "пухнаста дитина", проте не можна заперечувати, що саме так більшість людей і ставляться до власних улюбленців.
Раніше Фокус писав про те, чому кішки рухають вухами й що це означає.