Диво Балкан. У підземних печерах живуть "дитинчата драконів", здатні "чути" електричні поля
Вони сліпі та неймовірно ледачі, але навряд чи в усьому білому світі можна відшукати подібну істоту — справжнє диво природи.
Ці дивовижні істоти були вперше описані 1689 року, тоді знаменитий словенський ерудит насправді повірив, що йому зустрівся ніхто інший як дитинча дракона. Насправді ж Янез Вайкард Вальвазор зустрівся з рідкісною водною саламандрою або олмом, пише IFLScience.
Цікаво, що ці дивовижні істоти трапляються тільки на Балканах, а тому місцевий фольклор свідчить, що під земною корою мешкають люті дракони, а ці дивні бліді істоти немов за помахом чарівної палички з'являються з-під поверхні Землі під час злив.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Дослідники вже давно зрозуміли, що міфічні характеристики цих істот дещо перебільшені, і вони навряд чи є дитинчатами підземних драконів, утім, ці крихітні химерні тварини насправді неймовірно дивовижні та захопливі.
Олм, або європейський протей (Proteus anguinus) — це водна саламандра, яка трапляється лише на Балканах, а саме в підземних печерах у системі Адріатичного узбережжя на північному сході Італії, у Словенії, Хорватії, Боснії та Герцеговині, а також північних частинах Чорногорії.
Ці дивовижні істоти сягають усього 20 сантиметрів завдовжки від хвоста й до кінчика носа та трохи нагадують блідо-рожеву змію з тонкими руками та ногами. Їхній дивовижний колір шкіри є наслідком того, що все своє життя вони провели в темних підземних печерах, де пігментація просто не потрібна та залишилася б непоміченою. Проте вчені виявили, що шкіра цих дивовижних речовин усе ще здатна виробляти меланін, а отже, їхня шкіра може потемніти, якщо вони піддадуться впливу сонячного світла.
Життя в темряві також призвело до того, що очі олмів недорозвинені, покриті шкірою, а тому ці істоти фактично сліпі. Утім, дослідники вважають, у них усе ще залишилися деякі фоторецептори, які дозволяють їм розрізняти світло, — спостереження показують, що олми вважають за краще плисти в протилежний бік від світла.
Щоб якось компенсувати нестачу зору, ці химерні істоти розвинули гострий нюх і слух. Вони озброєні високочутливими хеморецепторами, які використовують для вловлювання дуже низьких концентрацій органічного матеріалу у воді. Дослідження показують, що олми використовують ці особливості, щоб винюхувати здобич у воді, наприклад, личинок, жуків, креветок і маленьких равликів. Однак найцікавішим залишається те, що ці саламандри насправді не так уже й потребують їжі — фактично вони здатні роками обходитися без їжі.
Ще однією не менш захопливою рисою олмів вважається їхній ампулярний орган, здатний виявляти електричні поля, — тварини використовують його для навігації в темній печері. Оскільки поруч із ними немає природних хижаків, олми воліють вести вельми ледачий спосіб життя. Дослідження 2020 року, коли вчені спостерігали за олмами в печері в Боснії та Герцеговині, вони виявили, що ці дивовижні істоти переміщаються всього на 5 метрів на рік. Ба більше, вчені виявили одного олма, який не зрушив і на міліметр за 7 років.
Учені зазначають, що олми можуть дожити до рекордних 100 років, а середній показник їхнього життя становить близько 68,5 року. Дослідники вивчили геном цих істот і дійшли висновку, що вони мають низку "звичайних генів, пов'язаних зі збільшенням тривалості життя".
Результати досліджень також показують, що близько 110 мільйонів років тому олми відокремилися від інших амфібій і фактично тримаються осібно на древі життя. Однак вони все ж пов'язані з іншими саламандрами, що мешкають по всьому світу. Науковці також зазначають, що наразі цей вид вважається вразливим до зникнення, а його популяція стрімко скорочується — насамперед це пов'язано із забрудненням довкілля, спричиненим діяльністю людини.
Раніше Фокус писав про те, що вчені побачили, як саламандри керують вільним падінням.