Розгадано таємницю щура у "щетинистій броні": понад 200 років не давала вченим спокою (фото)
Ми знаємо про існування дикобразів і щурів, але чи могли ми подумати про те, що у світі існує помісь цих двох тварин.
За понад 4,5 мільярда років Земля встигла стати домівкою для неймовірної кількості тварин: деякі з них добре відомі науці, інші — давно вимерли, а треті не перестають дивувати вчених. Останнє стосується і щурів із щетинистими шипами, пише IFLScience.
Ці тварини, також відомі як тонкоголкові дикобрази або щури з щетинистими шипами (Chaetomys subspinosus), виглядають як суміш щурів і дикобразів. Уперше вид було описано понад 200 років тому, ще 1818 року, і він є єдиним видом, що належить до свого роду.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Відмінна риса цих тварин закладена в назві — їхні тіла вкриті короткими, схожими на щетинки шипами. Як правило, вони коричневого або сірого кольору. Дослідники зазначають, що розміри тварини сумірні з розмірами невеликої кішки, а їхня маса становить близько 1,3 кілограма.
Щури з щетинистими шипами мешкають у бразильському атлантичному лісі, де вони майже виключно живуть на деревах, харчуючись листям. Тварини також ведуть поодинокий спосіб життя, а тому їх досить складно виявити.
Усі ці вищевикладені факти пояснюють, чому раніше вважалося, що цей вид міг повністю вимерти ще у 20 столітті. Останнє повідомлення про спостереження гризуна відбулося понад 30 років тому, але потім бразильський біолог Ільмар Б. Сантос повторно відкрив вид у північній частині лісу в грудні 1986 року. Сантос повторно відкрив вид у північній частині лісу в грудні 1986 року.
Попри те, що вид було вперше відкрито понад 200 років тому, лише нещодавно вчені дійшли до спільного знаменника щодо того, як класифікувати щетинистошипого щура. Один зі способів, у який вчені можуть спробувати згрупувати тварин, — це порівняння їхніх фізичних характеристик, але виявляється, що старий шипач — це така собі мішанина з двох сімейств. Ноги, ніс і хвіст тварини відповідають еритезонтидам, але інші структури, наприклад, зуби, більше відповідають Echimyidae. Після довгих суперечок і розвитку нових методів у генетиці вчені все ж таки зійшлися на тому, що щури з щетинистими шипами належать до еретизонтид.
Дослідники наголошують, що класифікація тварин відіграє важливу роль не лише для кращого розуміння тварин і задоволення наукової цікавості, а й для розуміння того, як краще захистити вид, популяція якого невблаганно скорочується.
Основною причиною того, чому щури з щетинистими шипами опинилися під загрозою зникнення, є масштабне вирубування лісів у її середовищі існування. Ще однією причиною стало полювання на гризунів для використання в їжу. Крім того, шипи тварини використовуються в традиційній медицині.
Щоб допомогти зберегти щетинисто-шипуватого щура, дослідники виявили необхідність не тільки в додаванні більш надійного захисту від полювання і втрати середовища проживання, а й у підвищенні обізнаності людей про цих дивних, але чарівних тварин і їхню важливість для екосистеми.
Раніше Фокус писав про те, що вчені записали, як єхидни воркують під час шлюбного періоду.